Встановлення Конституцією вимоги щодо законодавчого визначення правил конкуренції означає, що: тільки спеціальні органи можуть тлумачити сутність зазначеного поняття, правил їх дотримання; перевищення органами влади і управління наданих їм повноважень є порушенням закону; суб'єкти господарювання і органи влади й управління повинні дотримуватись тільки тих правил конкуренції, які встановлені законом і оскаржувати такі з них, що знаходяться за межами зазначених повноважень.

Норми антимонопольного регулювання застосовуються відповідно до чинного законодавства України, яке визначає організації, що можуть їх встановлювати, види регулювання, умови, за недотримання яких, вони застосовуються.

1.3. Антимонопольне законодавство України

Функціонування ринкових відносин, в основі яких лежить багатоукладна економіка, передбачає ство-рення рівних можливостей для всіх суб'єктів підпри-ємницької діяльності, а також розвиток конкуренції, яка змушує виробників підвищувати якість продукції і стимулює виготовляти товари, необхідні споживачам.

Стан ринку якого-небудь товару або послуги, про-тилежний конкуренції, називається монополією. Монополія - це домінуюче становище суб'єкта господарювання, що дає йому можливість самостій-но або з іншими суб'єктами господарювання обме-жувати конкуренцію на ринку певного товару.

З огляду на негативні наслідки монополізму для розвитку економіки, країни з ринковими відносина-ми стали застосовувати правові засоби обмеження цього явища. Цю функцію взяла на себе держава, що є єдиним суб'єктом у системі ринкових відносин, що може реалізувати антимонопольні функції.

На основі суперечностей, які існують між монополією і конкуренцією, і небезпеки монополізму для розвит-ку економіки ринкового типу, випливає необхідність обмеження монополізму і правового регулювання з бо-ку держави цього процесу. Таке регулювання спрямо-ване на формування і розвиток конкурентного середо-вища, яке забезпечувало б ефективне використання ре-сурсів, вільне відродження на ринок підприємців, сво-боду споживачів у виборі товарів різноманітного асор-тименту, кращої якості за більш низькими цінами.

Оскільки монополія є одним з тих економічних утворень, при наявності яких ринковий механізм не може виконувати свої регулюючі функції, то загаль-ноприйнятою практикою є прийняття певних законів, які перешкоджають монополізації ринків одним підприємством або групою підприємств. Основою обмеження монополізму в економіці України є анти-монопольне законодавство.

Формування антимонопольного законодавства в Україні почалося 18 лютого 1992 р., коли Верховна Рада України прийняла Закон України «Про обме-ження монополізму і недопущення несумлінної кон-куренції в підприємницькій діяльності» та Госпо-дарському кодексі України (ст. 21-43), де визнача-ються правові основи обмеження і попередження мо-нополізму, недопущення несумлінної конкуренції і здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства.

Деякі положення Закону «Про Антимонопольний комітет України», прийнятий Верховною Радою Ук-раїни 26 листопада 1993 р., який встановлює струк-туру і правовий статус Антимонопольного коміте-ту - державного органу, що повинен здійснювати контроль за дотриманням антимонопольного законо-давства також використовуються на практиці.

Важливими законами, що регулюють антимонопольну діяльність, є також Закон України «Про захист від несумлінної конкуренції» від 7 червня 1996 р. і Закон України «Про природні монополії» від 20 квітня 2000 р.

На основі перерахованих вище законів формуєть-ся і здійснюється антимонопольна політика Украї-ни, яка спрямована на запобігання монопольної діяльності, її, обмеження і припинення, а також на розвиток конкуренції.

2. Основні поняття, суб'єкти й об'єкти антимонопольної політики. Монопольне становище і обмеження конкуренції

Однією з визначальних ознак підприємця-монополіста є його монопольне становище - домінуюче становище підприємця, що дає йому можливість са-мостійно або разом з іншими монополістами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару. Мо-нопольним визнається становище підприємця, коли його частка на ринку певного товару перевищує 35 відсотків. Рішенням Антимонопольного комітету України може визначатися монопольне становище підприємця, коли частка його на ринку певного то-вару менше 35 відсотків.

Другою ознакою монопольного становища є моно-польна ціна - ціна, що приводить до обмеження конкуренції і порушення прав споживача. Така ціна може бути монопольно низькою - використовується для досягнення монопольного становища і моно-польно високою - коли таке становище вже досяг-нуте.

Монопольна діяльність - дія (бездіяльність) під-приємця (підприємців) за умови монопольного становища на ринку одного підприємця (групи підпри-ємців) у виробництві і реалізації товарів, а також дія (бездіяльність) органів влади і управління, яке тягне за собою недопущення, істотне обмеження або усунення конкуренції.

Ринок у певних територіальних і товарних межах, на якому діє хоча б одне монопольне утворення або існує бар'єр входження у нього господарюючих суб'єктів, визначається як монополізований ринок. Ринок України варто розглядати як високо монополізований.

Така ситуація обумовлює проведення активної ан-тимонопольної політики, в основі якої повинна бути Державна програма демонополізації економіки і роз-витку конкуренції. Мета цієї програми - формуван-ня і розвиток конкурентного середовища.

Суб'єктами антимонопольної політики в Україні є державні органи, що забезпечують процес демонопо-лізації економіки і розвиток конкуренції. До них на-лежить: Верховна Рада України, Президент Украї-ни, Кабінет Міністрів України, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, центральні і місцеві органи державної виконавчої влади, керівники і трудові колективи підприємств (об'єднань) і покупці.

Об'єктами антимонопольної політики є: монополі-зований ринок у цілому і його окремі елементи; гос-подарюючі суб'єкти, які займають монопольне ста-новище; державні організаційні структури монопольного типу; центральні органи державної вико-навчої влади.

Мета антимонопольного регулювання з боку дер-жави - захист інтересів споживачів від негативних наслідків монопольної діяльності конкретних госпо-дарюючих суб'єктів.

До засобів антимонопольного регулювання варто відносити:

- встановлення більш високого рівня цін і тарифів, граничних нормативів рентабельності;

- декларування зміни цін;

- встановлення стандартів і показників якості для товарів і послуг;

- регулювання обсягу ринку виробництва;

- встановлення державних заявок і контрактів;

- розділ ринків;

- тарифне обслуговування імпорту й експорту това-рів.

Само по собі