- акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття.

Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.

2. Задача.

До Конституційного суду України звернулась група народних депутатів з вимогою визнати неконституційними нормативні акти, які надають право підрозділам Державної служби охорони МВС України надавати платні послуги. В обґрунтуванні своїх вимог вони зазначили, що відповідно до Закону України „Про міліцію” працівники міліції (до яких відносяться і працівники Державної служби охорони МВС України) не мають права займатися підприємництвом.

Дайте поняття господарської діяльності, підприємництва та некомерційної господарської діяльності. Дайте характеристику їх ознак. Дайте юридичну оцінку ситуації та вкажіть, яке рішення повинен винести Конституційний Суд України?

Господарська діяльність – це діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва – підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Найбільш істотними ознаками підприємництва є такі:

- мета - одержання прибутку;

- систематичність;

- здійснення цієї діяльності на власний ризик (здатність відповідати власним майном за результати).

Мета - одержання прибутку. Діяльність з метою одержання прибутку (доходу) прямо забороняється чинним законодавством для деяких учасників відносин у сфері господарювання - благо-дійним організаціям та фондам (ст. 10 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації»), товар-ним біржам (ст. 1 Закону України «Про товарну біржу»), органам державної влади та місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 43 Господарського кодексу) тощо. Для інших учасників відносин у сфері господарювання чинне законодавство, навпаки, прямо передбачає можливість займатись як підприєм-ництвом взагалі, так і діяльністю, що має на меті одер-жання прибутку зокрема. Сюди можна включити влас-ників майна (ст. 6 Закону України «Про власність»), господарські товариства (ст. 1 Закону України «Про господарські товариства»), інформаційні агентства (ст. 5 Закону України «Про інформаційні агентства») тощо. В деяких випадках заборонено (суперечить вста-новленим чинним законодавством статутним цілям і зав-данням) займатись підприємництвом певним суб'єктам господарських відносин, але водночас це дозволяється підприємствам, іншим комерційним структурам, що ство-рюються цими суб'єктами (ст. 19 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», ст. 24 Закону України «Про об'єднання громадян»). З урахуванням викладеного вище і на підставі ст. 42 Конституції Украї-ни можна дійти висновку, що заборона на здійснення підприємницької діяльності певним учасникам госпо-дарських відносин має імперативний характер лише там, де подібна заборона або прямо встановлена чинним зако-нодавством (політичні партії, товарні біржі) або ж опосе-редкована визначенням некомерційних цілей та завдань діяльності таких учасників (релігійні організації, об'-єднання громадян).

Систематичність. Важливою ознакою підприємництва як виду госпо-дарської діяльності є систематичність. Деякі галузі зако-нодавства мають своє визначення поняття систематич-ності як певної кількості повторень тотожних дій протягом визначеного проміжку часу, в інших систематичність розглядається як оціночна категорія, що має визначатись у кожному конк-ретному випадку правозастосування з урахуванням усіх обставин ситуації, що склалася. Господарське законодав-ство поки що не містить конкретизації цього поняття (скільки разів і протягом якого часу слід займатися діяльністю, що містить решту ознак підприємництва, аби ця діяльність вважалася підприємницькою у контексті ст. 42 Господарського кодексу). На практиці і з метою оподаткування підприємницької діяльності громадян використовуються положення ст. 1 Декрету КМУ «Про податок на проми-сел». Тут встановлено, що платниками податку на про-мисел є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (надалі - громадяни) як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Ук-раїні, якщо вони не зареєстровані як суб'єкти підприєм-ництва і здійснюють несистематичний, не більше чоти-рьох разів протягом календарного року, продаж вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів (надалі - товари). Це положення розвивається у Порядку справляння податку на промисел з фізичних осіб, які здійснюють продаж власних автотранспортних засобів, затвердженому наказом ДПАУ від 22 серпня 1995 року № 73.

Продаж фізичною особою власних автотранспортних засобів п'ять і більше разів у календарному році слід розглядати як систематичну діяльність з метою одержан-ня прибутку. Такі фізичні особи повинні зареєструвати підприємницьку діяльність.

На цій підставі і методом від протилежного можна визначити поняття систематичності для громадян, що займаються підприємницькою діяльністю у торгівлі, як об'єкта оподаткування - здійснення продажу виробле-них, перероблених та куплених продукції, речей, товарів, власних автотранспортних засобів п'ять і більше разів протягом календарного року. Зрозумілою є умовність і обмеженість такої юридичної конструкції (за суб'єктами та видами діяльності), якщо розглядати її як господарсько-правову, а не податкову категорію. З іншого боку, Декрет КМУ «Про пода-ток на промисел» не містить традиційного для інших податкових законодавчих актів обмеження, що застосо-вані у них поняття придатні лише для цілей оподатку-вання. А судова практика з кримінальних справ про не-законну торговельну діяльність як різновид підприємництва сприйняла саме такий підхід до визна-чення систематичності, який встановлено у ст. 1 Декрету