ПЛАН

1. Форма і зміст договору оренди житлового приміщення.

2. Плата за користування жилим приміщенням.

Додатки.

Використана література.

1. Форма і зміст договору оренди житлового приміщення.

Договір найму (оренди) житла є однією з форм реалізації конституційного права людини на житло (ст. 47 Конституції). Це основний договір, що опосередковує його передачу у користування.

Інтеграція житлової сфери у загальну систему ринкових відносин, формування ринку житла та перехід на нові, властиві ринковій еконо-міці засади задоволення житлової потреби, обумовили суттєві зміни у відносинах найму житла. В сучасних умовах договір найму стає засобом задоволення житлової потреби людини як у межах ринкових житлових відносин, так і поза ними - у розподільних житлових відносинах.

Договір найму житла у публічних (державному та комунальному) житлових фондах опосередковує розподільні відносини житлової сфери, врегулювання котрих здійснюється житловим законодав-ством, серед якого основним актом є Житловий кодекс УРСР (далі - ЖК). На сьогодні ЖК встановлює порядок забезпечення громадян житлом та користування ним у зазначених житлових фондах.

Відносини з найму житла у будинках державного та комунального житлових фондів мають певні особливості. Так, житло у цих фондах надається лише громадянам України, які визнаються такими, що по-требують поліпшення житлових умов, і котрі перебувають на відпо-відному обліку. Укладається договір найму тільки на підставі рішен-ня компетентного органу про надання житла та виданого громадяни-нові ордера на житлове приміщення. Права, обов'язки та відповідаль-ність сторін чітко регламентовані ЖК і Типовим договором найму житла у будинках державного і комунального житлового фонду, на підставі яких й укладається договір, тощо.

В сучасних умовах відносини з найму житла у публічних житло-вих фондах набувають яскраво виражений соціальний відтінок. Від-повідно до Концепції державної житлової політики основним напря-мом політики держави в житловій сфері є забезпечення житлом за рахунок держави соціально незахищених громадян України, до яких належать ті, які через своє соціальне становище не можуть самостійно вирішити житлову проблему - малозабезпечені, інваліди, ветера-ни Великої Вітчизняної війни, військовослужбовці, особи, що по-страждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, тощо. Вказаним категоріям осіб на конституційному рівні гарантовано надання житла державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату (ч. 2 ст. 47 Конституції).

Слід зазначити, що чинний ЖК не відповідає у повній мірі потре-бам сьогодення і не відображає соціальну спрямованість сучасної житлової політики держави. Між тим нині спостерігається оновлення житлового законодавства шляхом прийняття нового Житлового ко-дексу України.

Договір найму житла у приватному житловому фонді опосередко-вує ринкові відносини житлової сфери. У юридичній літературі він отримав назву «договір комерційного найму житла». За допомогою цього договору одночасно реалізується як житловий інтерес користу-вача (наймача), так і комерційний інтерес власника (наймодавця) що-до отримання ним доходу з наявного у нього житла.

На відміну від найму житла у публічних житлових фондах, укла-дення договору найму в приватному житловому фонді не передбачає додаткові передумови, зокрема, рішення будь-якого органу про на-дання житла або видачу розпорядчого документа (ордера) на житло. Учасники (сторони) цього договору є вільними у виборі контрагента та предмета договору, у визначенні таких важливих його умов, як: строк, розмір та порядок внесення плати за користування житлом, розподіл обов'язків щодо ремонту житла, переданого у найм, тощо. Будучи ринковими за своєю природою, відносини з найму житла у приватному житловому фонді формуються за принципом свободи до-говору (статті 6, 627 ЦК).

Договір найму житла у приватному житловому фонді є одним з ци-вільно-правових договорів. Він одержав своє правове регулювання в главі 59 «Найм (оренда) житла» (статті 810-826) ЦК. При цьому за-значається, що до договору найму житла застосовуються положення Цивільного Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 810 ЦК).

За договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату (ч. 1 ст. 810 ЦК).

Виходячи із загального визначення договору, він може бути як ре-альним, так і консенсуальним. Це залежить від того, як сторони ви-значили порядок його укладення. Якщо вони встановили, що договір вважатиметься укладеним з моменту досягнення сторонами згоди за всіма його істотними умовами, договір є консенсуальним. Якщо ж момент укладання договору визначено передачею житла у користу-вання, це - реальний договір.

Названий договір є двостороннім та оплатним. Згідно зі ст. 811 ЦК договір найму житла укладається у письмовій формі. Проте недодержання сторонами письмової форми не тягне за собою визнання його недійсним. Такі правові наслідки мають місце лише у випадках, встановлених законом (ч. 1 ст. 218 ЦК).

Сторонами у договорі найму житла є наймодавець і наймач. За загальним правилом наймодавцем виступає власник житла - фізична або юридична особа (ч. 1 ст. 810 ЦК). У окремих випадках наймодав-цем може бути й уповноважена власником особа (наприклад, управи-тель за договором управління майном - ст. 1029 ЦК). Наймачем жит-ла може бути як фізична, так й юридична особа. Однак, якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб (ч. 2 ст. 813 ЦК), бо сучасне законодавство України закріплює принцип цільового використання житла. Згідно з даним принципом житло призначається виключно для проживання людини. Якщо вказаний принцип діє щодо власника житла, який має право використовувати помешкання тільки для влас-ного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має право використовувати його для промислового виробництва (ч.