Порядок надання субсидій регулюється постановою Кабінету Мі-ністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 „Про спрощення по-рядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива” (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1997 року № 1050).

Договір безоплатного користування житлом.

Договір безоплатного користування житлом - це угода, у силу якої одна сторона зобов'язується переда-ти або передає жиле приміщення в безоплатне користу-вання іншій стороні, а остання після закінчення терміну дії договору зобов'язана повернути його. Договір безопла-тного користування житлом може бути як самостійним, так і похідним від договору найму.

У цивільному праві договір безоплатного користуван-ня має й другу назву - позичка. Але в зв'язку з тим, що на практиці термін «позичка» застосовується часто і до відно-шень цілком іншого роду, наприклад, говорять про видачу банком позичок на індивідуальне житлове будівництво. Таке застосування термінів призводить до помилкового ототожнен-ня безоплатного користування і позички. Зазначимо, що при висвітленні даного питання мова йтиме тільки про позичку в точному розумінні цього слова, тобто про надання майна (житла) в тимчасове безоплатне користування.

Ціль договору позички житла - забезпечити надання жилої площі в тимчасове безоплатне користування.

Суб'єкти договору безоплатного користування - позичкодавець і позичкоодержувач.

Позичкодавець - це особа, що надає житло у користу-вання. Ним виступає власник житлового помешкання або особа, уповноважена законом чи власником на це. Так, на-приклад, ст. 98 ЖК України передбачає, що наймачі жилого приміщення і проживаючі разом з ним члени їх сімей можуть по взаємній згоді укладати договір позички житла.

Громадянин, що бере участь у цьому договорі в якості позичкодавця, повинен мати дієздатність, тому що переда-ча в безоплатне користування майна підопічних не припус-кається навіть за згодою опікунів.

Юридичні особи можуть бути позичкодавцями, якщо виконання таких функцій не протирічить меті їх створення. Наприклад, власник будинку надає своїм працівникам у без-оплатне користування квартири.

Позичкоодержувач - це особа, що одержує житлове помешкання у безоплатне користування. У якості позичкоодержувача може виступати фізична особа. У тому випадку, коли договір позички житла укладається із наймачем, то позикоодержувач називається тимчасовим мешканцем.

Юридична характеристика договору. Договір безоплатного користування житлом є:

Безоплатний, оскільки має місце тільки надання (пе-редача майна у користування) з одного боку.

Договір позички може бути як консенсуальним, так і реальним залежно від того, в якому порядку він укладаєть-ся. Якщо сторони домовилися про те, що жила площа буде передана в позичку після здійснення правочину, то договір є консенсуальний. Якщо ж момент виникнення прав і обов'яз-ків приурочено до передачі приміщення в позичку, у наявності - реальний договір.

Консенсуальна позичка - взаємний договір: позич-кодавець зобов'язаний до передачі житла, а позичкоодержу-вач до його повернення. Реальна позичка - односторонній договір: здійснювана позичкодавцем передача жилого поме-шкання втілює факт вчинення угоди, і тому надалі він воло-діє тільки правами вимагати у визначений момент повернен-ня житла, а на позичкоодержувача покладаються тільки обов'язки (повернути його до встановленого терміну). Істотні умови договору - предмет і термін

Предмет договору безоплатного користування - жиле приміщення, що відповідає вимогам, поставленим житловим законодавством. Коли договір позички укладається на тер-мін більше ніж півтора місяці, жила площа повинна бути не менше рівня забезпеченості громадян жилою площею в да-ному населеному пункті.

Термін може бути визначеним у самому договорі по-зички. Враховуючи те, що спеціальне законодавство не пе-редбачає особливих вимог, а загальне встановлює їх (ст. 325 ЦК), робимо висновок - термін безоплатного ко-ристування житлом не повинен перевищувати одного року. Якщо сторони передбачають більш тривалий термін, договір вважається складеним на один рік або строк, передбачений спеціальними правилами. Це правило не розповсюджуєть-ся на випадки укладення договору між наймачем і тимча-совим мешканцем. Оскільки у останньому випадку позичка є залежною від найму - вона припиняється із припинення останнього.

У випадку продовження користування майном після закінчення строку договору і при відсутності заперечень із боку позичкодавця він вважається відновленим на певний строк, тому кожна зі сторін має право у будь-який час відмо-витися від договору, попередивши про це іншу сторону за один місяць.

Якщо договір позички укладено без терміну, він вва-жається здійсненим на невизначений строк і кожна зі сторін управі відмовитися від договору в будь-який час, попереди-вши про це в письмовій формі іншу сторону за три місяці. У випадку із тимчасовими мешканцями наймач і повнолітні члени його сім'ї можуть у будь-який час зажадати, щоб він звільнив помешкання і вправі виселити його в судовому порядку. Лише такі тимчасові мешканці, як піклувальники та опікуни, що поселились до своїх підопічних, виселяються після припинення опіки або піклування.

Форма договору позички. Договір позички підпорядковується загальним прави-лам ЦК про форму правочинів. Поряд із загальними вимогами до форми договору безоплатного користування застосовують-ся і спеціальні правила. Так, відношення по передачі майна в безоплатне користування, що виникають між громадянами, повинні бути письмово оформлені, якщо вони укладаються на термін більше одного року. Письмова форма необхідна і при позичці, де одним з учасників виступає юридична особа.

При недотриманні вимоги про письмову форму сторо-ни не вправі у випадку суперечки посилатися на підтвердження існування договору на показання свідків, але можуть нада-вати інші докази.

Зміст договору позички. Обов'язки