Взагалі у Законі України "Про відновлення платоспромож-ності боржника або визнання його банкрутом" термін "реструк-туризація" взято досить у вузькому розумінні. Всі наведені у ст. 18 Закону заходи входять до складу реструктуризації. Стат-тя 1 Закону визначає реструктуризацію підприємства як здій-снення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, на зміну форми власності, управління, організацій-но-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспро-можної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.

Із указаного вище можна зробити висновок, що реструктури-зація може проводитися шляхом реорганізації (злиття, приєд-нання, поділу, виділення та перетворення) більш сильної у господарському плані ланки (структурного підрозділу) з переда-чею їй необхідних ресурсів або шляхом проведення реструктури-зації боргових зобов'язань (списання або відстрочення боргів).

Другий шлях санації - проведення реструктуризації борго-вих зобов'язань (списання або відстрочення боргів). Аналізуючи норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема ст. 1, можна визначити, що реструктуризація боргів - це здійснення фінан-сово-економічних заходів, спрямованих на оздоровлення стано-вища боржника шляхом списання або відстрочки сплати боргів. Ініціатива проведення реструктуризації боргових зобов'язань у цьому випадку повинна виходити від підприємства-боржника шляхом подачі заяви. Заява повинна містити положення про мирову угоду, про вид та спосіб надання забезпечення, вказівки на те, що кредитори отримають задоволення у розмірі певного відсотку від суми боргу. Подібна норма міститься у законодав-стві Німеччини.

Комітет кредиторів за результатами розгляду плану санації може схвалити його та подати на затвердження господарського суду, або відхилити його і звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, або відхилити план санації і зверну-тися до суду з клопотанням про призначення нового керуючого санацією. В цьому разі на розробку нового плану санації від-ведено вже не три, а один місяць з дня прийняття рішення про відхилення попереднього плану санації. Після затвердження господарським судом плану санації керуючий санацією розпо-чинає його виконання, що в кінцевому результаті має завершитись оздоровленням підприємства.

За 15 днів до закінчення санації, а також за наявності під-став для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов'язаний надати зборам кредиторів письмовий звіт і повідо-мити їх про час і місце проведення зборів. До звіту керуючий санацією додає реєстр вимог кредиторів та одночасно вносить на збори кредиторів одну із пропозицій:

-про прийняття рішення про дострокове припинення про-цедури санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника;

-про укладення мирової угоди;

-про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження процедури санації;

-про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Після розгляду зіііту керуючого санацією збори кредиторів, які скликаються не пізніше 10 днів після закінчення процедури санації чи появи підстав для її припинення, приймають одне з таких рішень:

-про виконання плану санації, закінчення процедури сана-ції та відновлення платоспроможності боржника;

-про звернення до господарського суду з клопотанням про
дострокове припинення процедури санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника та переходом до розрахунків з кредиторами;

-про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження встановленого строку процедури санації;

-про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної про-цедури;

-про укладення мирової угоди.

Якщо зборами кредиторів не прийнято жодне з цих рішень або таке рішення не подано в господарський суд протягом 15 днів з дня закінчення санації чи виникнення підстав для її дострокового припинення, господарський суд розглядає питання про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

За наявності клопотання зборів кредиторів про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, а також у разі відмови господарського суду в затвердженні звіту ке-руючого санацією чи неподання такого звіту в установлений строк господарський суд може визнати боржника банкрутом і відкрити ліквідаційну процедуру.

Затвердження господарським судом звіту керуючого санацією є підставою для винесення господарським судом ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство. Проте за наявності клопотання комітету кредиторів господарський суд може винести ухвалу про встановлення кінцевого строку роз-рахунків із кредиторами, який не повинен перевищувати шести місяців з дня прийняття зазначеної ухвали. В такому випадку провадження у справі про банкрутство припиняється після закінчення розрахунків із кредиторами. Розрахунки з кредито-рами проводяться боржником відповідно до реєстру вимог кре-диторів, починаючи з дня затвердження звіту керуючого сана-цією господарським судом, у порядку черговості, передбаченому ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Якщо в установлені господарським судом строки не про-ведені розрахунки з кредиторами, господарський суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

г) ліквідаційне провадження

Ліквідаційне провадження відкривається з дня винесення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та строк якої не може перевищувати 12 місяців, але за наявності поважних обставин строк може бути подовженим на 6 місяців. Для окремих суб'єктів банкрутства законом передбачені більш тривалі строки проведення ліквідаційної процедури.

Стаття 23 Закону України "Про відновлення платоспромож-ності боржника або визнання його банкрутом" визначає, що з дня винесення постанови про визнання боржника банкрутом підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можли-вості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; припиняється нараху-вання неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економіч-них санкцій з усіх видів заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіден-ційними чи становити комерційну таємницю; укладення угод, пов'язаних із відсудженням