Після затримання підозрюваних слід всесторонньо перевірити їх причетність до нападу. Велике значення має при цьому допит підозрюваного, його огляд і обшук за місцем проживання.

Особливу роль у справах про грабежі і розбійні напади грає пред'явлення підозрюваних, а також знайдених у них викрадених речей для пред’явлення для впізнання потерпілому і очевидцям злочину.

Як і при розслідуванні крадіжок, успішне розкриття грабежів і розбоїв вимагає всебічного використовування оперативних розшукових можливостей органів міліції і правильного їх поєднання з роботою слідчого.

4. Обставини, що підлягають встановленню і доведенню при розслідуванні шахрайства

Кримінальні справи про шахрайство найчастіше порушуються за заявами і листами громадян, повідомленням установ, підприємств, організацій і посадовців, а також за наслідками безпосереднього виявлення органом міліції ознак злочину.

Обставини, що підлягають доведенню при розслідуванні шахрайства, специфічні відносно способу здійснення злочину, особи потерпілих і їх ролі при здійсненні злочину, причин і умов, що сприяли цьому.

Залежно від способу здійснення шахрайства плануються і проводяться ті або інші слідчі дії, визначається їх тактика і послідовність проведення, їх поєднання з оперативно-розшуковими заходами.

В даний час поширеними способами шахрайських посягань на державне або суспільне майно є:

- заволодіння таким майном шляхом незаконного отримання державних пенсій або інших виплат з органів соціального забезпечення за допомогою фіктивних документів про вік, стаж роботи і заробіток. Досить часто ці фіктивні документи виготовляються не самими винними, а отримуються ними у посадовців відповідних організацій. Відомі випадки помилкових відомостей про стаж і заробіток винних, повідомляються іншими особами (наприклад, свідоцтво в суді про стаж роботи);

- заволодіння державним майном шляхом придбання тих або інших товарів в кредит і ухилення від оплати суми, що залишилася. Найчастіше у вказаному випадку шахраї користуються фіктивними документами - паспортами, довідками з місця роботи і ін.;

- заволодіння державним або суспільним майном шляхом отримання його по фіктивних документах (наприклад, взяття яких-небудь речей напрокат), використовування упущень посадовців, що помилково відпустили більше, ніж слідувало, кількість майна, отримання майна за іншу особу;

- заволодіння державним або суспільним майном в результаті обрахунку касира при розміні крупних купюр грошей або при покупці якої-небудь речі.

З шахрайських посягань на особисте майно громадян до найпоширеніших слід віднести заволодіння чужим майном:

- за допомогою вручення покупцю предмету, зовні схожого на той, що призначався, на думку покупця, до продажу;

- шляхом продажу виробів з кольорових металів або шліфованого скла замість виробів з благородних металів або коштовних каменів;

- заволодіння чужим майном шляхом обрахунку потерпілого при розміні крупних купюр грошей або при покупці якої-небудь речі;

- за допомогою підкидання «цінностей» і подальшої участі в їх «діленні»;

- під приводом надання різних послуг в придбанні якого-небудь майна;

- нечесної гри в карти, за допомогою ворожіння, знахарства;

- в результаті видачі себе за іншу особу, головним чином за працівника міліції, і проведення незаконного обшуку;

- шляхом укладання так званих «уявних» операцій, що не мають на меті встановлення цивільно-правових відносин. Шахрай, укладаючи від свого імені угоду (найчастіше здаючи житло в наймання) і одержуючи від контрагента (наймача або відразу від декількох наймачів) гроші, привласнює їх, а свої зобов'язання по операції не виконує.

При розслідуванні даного виду злочинів іноді виникає необхідність у встановленні потерпілих. Нерідко такі особи, що виявилися жертвами шахраїв, що вміло використали негативні сторони їх характеру (користолюбство, пожадливість і т. п.), соромляться своєї непристойної поведінки і не заявляють про скоєний злочин до органів міліції. У подібних випадках оперативні працівники і слідчі дізнаються про цей злочин, або оперативним шляхом, або від викритих шахраїв.

5. Помилки в доведенні обставин, пов'язані з неповнотою попереднього розслідування

Можна без перебільшення сказати, що неповнота слідства - це найпоширеніший його недолік. Про це свідчать, зокрема, результати вивчення причин і розробок заходів попередження злочинності та причин повернення судами справ на додаткове розслідування. Багато справ про вбивства, зґвалтування і розкрадання, направлені на дослідування, були повернені слідчим саме у зв'язку з неповнотою слідства.

Неповнота попереднього розслідування нерідко приводить до помилок в оцінці доказів, до неправильного застосування кримінального закону. Це призводить у ряді випадків виправдання обвинувачених або припинення справи судом, а також зміна кваліфікації злочину.

Кажучи про неповноту слідства, я маю на увазі недоліки двоякого роду:

1) з'ясовуються не всі обставини, що підлягають доведенню по кримінальній справі, тобто звужується предмет доведення;

2) необґрунтовано звужуються межі доведення, коли слідчий не збирає всіх доказів, необхідних для правильного розслідування справи, або не перевіряє зібраних доказів.

Тільки з'ясувавши всі обставини, що підлягають доведенню по кримінальній справі, слідчий може визнати попереднє слідство за закінчене. Без цього не можна правильно вирішити питання про винність звинуваченого в злочині, про наявність в його діях складу злочину, передбаченого статтею Особливої частини Кримінального кодексу.

Використана література:

1.Конституція України;

2. Кримінальний кодекс України;

3. Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 р.;

4. В.І.Шакун, Кримінальне право, НАВСУ-«Правові джерела», -К:, 1998, -С. 217;

5. А.Н.Васильев, Криминалистика, изд. Моск. ун.-та, -М:, 1980, -С.447;

6. Р.С.Белкин, Криминалистика, «Юридическая литература», -М:, 1974, -С.474.