- провокуюча - образа, приниження, напад, знущання тощо;

- позитивна (не провокуюча);

- нейтральна щодо впливу на поведінку злочинця;

- пасивна - найхарактерніша для взаємодії близьких ро-дичів.

Схожу класифікацію видів поведінки жертви пропонують вчені-кримінологи Санкт-Петербурзької академії МВС Росії:

- негативна, тобто така, що провокує злочин або створює для нього об'єктивно сприяючу ситуацію;

- позитивна, що виражається у протидії злочинцю, вико-нанні громадського обов'язку тощо;

- нейтральна - така, що не сприяла вчиненню злочину.

А. Зелінський, класифікує віктимну поведінку за її харак-тером:

- конфліктна, коли потерпілий створює конфліктну ситуацію або бере активну участь у конфлікті, що виник (є ініціатором бійки або вступає в бійку на боці однієї зі сторін). Особливими різновидами такої поведінки є необхідна оборона, затримання злочинця, правозахисна актив-ність;

- провокуюча (демонстрування багатства, екстравагантна зовнішність, неправильна поведінка жінки, що створює уявлення про її доступність, тощо);

- легковажна (довірливість і наївність неповнолітніх та інших осіб, що неспроможні опиратися нападаючому, створення аварійних ситуацій на шляхах пішоходами й водіями тощо).

Кримінологічна значущість віктимної поведінки, що харак-терна для багатьох жертв злочинів, уможливлює певну їх кла-сифікацію. Класифікація потерпілих від злочинів має важливе значення для запобігання злочинам, оскільки мета її розробки полягає в підвищенні ефективності профілактики злочинів і забезпеченні охорони громадян як потенційних жертв.

Особистісні якості жертв актуалізуються певними ситуа-тивними факторами, що дає підстави для такої їх класифі-кації:

- агресивні жертви - особи, поведінка яких пов'язана з нападом на особу, що в подальшому завдає шкоду, або ін-ших осіб чи іншими подібними діями (образою, наклепом, знущанням тощо). Для жертв цього типу характерно умисне створення конфліктної ситуації;

- активні жертви - особи, чия поведінка, хоч й не пов'я-зана з нападом або створенням конфлікту, проте активно сприяє завданню їм у кінцевому підсумку шкоди (зверта-ються з проханням про завдання їм шкоди або вчинення
дій, що об'єктивно призводять до завдання шкоди чи в інші способи викликають такі дії, а також завдають шко-ди самі собі);

- ініціативні жертви - особи, поведінка яких має позитивний характер, але призводить до завдання їм шкоди;

- пасивні жертви - особи, які не опираються злочинцю з об'єктивних і суб'єктивних причин;

- некритичні жертви - особи, для яких характерні необа-чливість, невміння правильно оцінювати життєві ситуа-ції;

- нейтральні жертви - особи, що не сприяють вчиненню проти них злочину.

Кримінологи України НАВС вважають, що основним крите-рієм, на підставі якого необхідно класифікувати потерпілих від злочинів, є ступінь віктимності, який відбиває в найзагальнішому вигляді віктимогенну деформацію особи, професій-ну, вікову віктимність і віктимну патологію. На цій підставі вчені пропонують таку класифікацію жертв:

- випадкова жертва, тобто особа стає жертвою в результаті збігу обставин. Взаємовідносини, що виникають, не залежать ні від волі бажання жертви, ні від волі й бажання злочинця;

- жертва з незначними якостями ризику, тобто особа, якій притаманні, як і всім нормальним людям, фактори ризику й віктимність якої зненацька різко підвищується під впливом конкретної несприятливої ситуації;

- жертва з підвищеними якостями ризику, тобто особа, стосовно якої діє комплекс факторів ризику. До цієї групи належать два основних типи жертв: жертви необережних злочинів, коли характер виконуваної ними роботи або їх
поведінка у громадських місцях містить підвищену віктим-ність; жертви умисних злочинів, соціальний статус яких при виконанні ними їх соціальних ролей містить підвищений ризик віктимності (працівники ОВС, охорони та ін.).
Віктимність цієї категорії може іноді виявлятись в особливих манерах поведінки жертви, в її зовнішньому вигляді тощо;

- жертва з високим рівнем ризику. Морально-соціальна де-
формація такої особи практично не відрізняється від правопорушників і характеризується стійкою її антисоціальністю (повії, наркомани, алкоголіки та ін.).

Як зазначалося, класифікація жертв необхідна не тільки для їх вивчення, а й більшою мірою для організації спеціально-го напрямку попереджувальної роботи – віктимологічної профілактики. У віктимологічній профілактиці вирізняються два основні напрями попереджувальних заходів, об'єктами яких є віктимологічні ситуації; безпосередньо потенційні й ре-альні жертви на індивідуальному (індивідуальна віктимологічна профілактика) і груповому рівнях (загальна або індивідуаль-но-групова віктимологічна профілактика).

При реалізації першого напряму необхідну увагу приді-ляють заходам, спрямованим на усунення віктимно небезпеч-них ситуацій (патрулювання, обладнання технічними засобами охорони й безпеки, поліпшення організації дорожнього руху, залучення громадськості до вирішення завдань колективної й особистої безпеки та ін.).

При реалізації другого напряму необхідно здійснювати захо-ди виховного впливу, професійного навчання, правової пропа-ганди, медичного характеру, забезпечення населення спеці-альними засобами захисту тощо.

Отже, значення вивчення особи потерпілого полягає у та-кому:

- визначенні кола осіб, які найчастіше стають жертвами злочинів;

- вивченні зв'язку між поведінкою потерпілого і злочинця;

- вивченні формуючого впливу поведінки й особи потенціальної жертви на особу частини злочинців;

- розробці профілактичних заходів, спрямованих на усунення причин, внаслідок дії яких особа може опинитися в ролі жертви;

- більш повному вивченні особи злочинця й індивідуалізації йому покарання за вчинений злочин.

4. Віктимологічний аспект характеристики причин і умов конкретного злочину

При дослідженні причин і умов конкретного злочину треба враховувати роль віктимологічного чинника, тобто особи і поведінки потерпілого в механізмі злочинної поведінки. Так, за вибірковими даними при здійсненні побутових насильницьких злочинів ситуація конкретного злочину була пов'язана з особою і поведінкою потерпілого в 40 - 50% випадків, при здійсненні зґвалтувань - в 30 - 35%, автотранспортних злочинів - в 30 - 40% випадків, шахрайства - в 70 - 80% випадків.

Віктимологічний аспект причин і умов конкретного злочину виявляється головним чином в ситуації дій злочинця і в попередньому цим діям процесі оцінки ним ситуації. Роль потерпілих при цьому може бути