Зазначимо, що організована злочинність не є винаходом якоїсь окремої країни. Це явище інтернаціональне, за своєю сутністю - один із вищих етапів еволюції злочинності. За характером та форма-ми діяльності організовану злочинність умовно можна поділити на кримінальну чи гангстерську, що в основному займається вчинен-ням грабежів, розбоїв, вимагань, шахрайств, бандитизму, вбивств, і економічну або "білокомірцеву", що паразитує на розкраданні дер-жавної чи колективної власності, зловживаннях посадовим станови-щем, корупції та інших корисливих злочинах.

На сучасному етапі вітчизняна організована злочинність харак-теризується такими основними ознаками:

- вираженою організаційно-управлінською структурою, чіткою
ієрархією, наявністю єдиних для всіх членів групи норм поведінки,
санкцій і заохочень;

- плановим і законспірованим характером злочинної діяльності,
загальною метою, орієнтуванням на отримання значних матеріаль-них ресурсів у результаті приватизації державної власності та при-бутків від тіньового обігу капіталів за мінімального ризику;

- системою заходів щодо нейтралізації всіх форм соціального
контролю з використанням розвідки та контррозвідки: виявленням
планів органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, підкупом їх спів-робітників, проникненням на посади до державних структур;

- наявністю великих фондів (як у гривнях, так і в іноземній ва-люті), що дає можливість вкладати гроші у різні сфери діяльності, у тому числі нелегальної, для отримання надприбутків, контролем в своїх інтересах відповідних ринків, засобів масової інформації, мате-ріальною підтримкою членів групи та їх родичів, оплатою послуг ад-вокатів тощо;

- розмежуванням сфер впливу - кооперація організованих злочинних угруповань у різних галузях господарства, створенням "чорного ринку" товарів та послуг (незаконний обіг наркотиків, зброї, порнобізнес, проституція);

- активним поширенням членами організованої злочинності кримінальної субкультури, особливо серед молодого покоління.

У Законі України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" остання визначається як "сукупність злочинів, що вчиняються у зв'язку зі створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань". Гіпотетичну модель таких угруповань можна уявити у вигляді своєрідної піраміди. В її основі знаходяться "первинні" угруповання квартирних злодіїв, шахраїв, "наперсточників", "кидал", зломщиків, а також інших осіб, які мають доходи від своєї протиправної діяльності.

Над ними розташовуються угруповання, що умовно можна наз-вати групами забезпечення та безпеки. До групи забезпечення входять особи, які безпосередньої участі у злочинах не беруть. До їх функцій відносяться:

- реалізація рішень лідерів;

- контроль за діяльністю виконавців;

- розв'язання різного роду конфліктних ситуацій між злочинними групами та окремими злочинцями;

- забезпечення належного зв'язку у самому угрупованні, а також контактів з іншими злочинними формуваннями;

- охорона представників елітарної групи;

- забезпечення професіоналізму виконавців;

- пропаганда кримінального способу життя;

- легалізація цінностей, здобутих злочинним шляхом;

- матеріальна і моральна підтримка членів угруповання та їх сімей.

Групу безпеки складають особи, які займаються організацією розвідувальної і контррозвідувальної діяльності, а також виявлен-ням осіб (юристів, журналістів, лікарів, державних службовців), ко-рисних організованому угрупованню. До їх функцій належать:

- забезпечення високого соціального статусу осіб, які входять до елітарної групи;

- створення умов, що перешкоджають боротьбі зі злочинним угру-пованням;

- компрометування чи нейтралізація державних чиновників, спів-робітників правоохоронних органів, які чесно ведуть боротьбу з ор-ганізованою злочинністю;

- вжиття заходів щодо звільнення "своїх" від кримінальної відпо-відальності або пом'якшення покарання;

- консультації з правових питань;

- навчання членів угруповання формам і методам роботи право-охоронців.

На вершині піраміди перебуває так звана елітарна група, пред-ставники якої - "тіньові" лідери, які здійснюють організаційне, уп-равлінське, ідеологічне керівництво розглянутою системою. Вони, як правило, не мають безпосереднього відношення до конкретних злочинів, залишаючись, завдяки цьому, за межами дії кримінального закону. До їх функцій можна віднести:

- аналіз і контроль за політичною і соціально-економічною ситуа-цією в державі;

- вироблення відповідних планів діяльності;

- пошуки нових сфер застосування своїх сил;

- розробку заходів, спрямованих на монополізацію злочинності, зміну стратегії та тактики залежно від змін соціально-економічних умов;

- контроль за діяльністю груп безпеки та забезпечення.

Практика свідчить, що до 1999 р. в Україні спостерігалася тен-денція зростання організованої злочинності. Так, у 1995 р. виявлено 288 злочинних груп; 1996 р. - 322; 1997 р. - 600; 1998 р. - 953; 1999 р. - 1057. Але у 2000 р. кількість виявлених організованих злочинних угруповань трохи зменшилась і склала 960. Наукові до-слідження показують, що стійкі угруповання злочинців серед усіх виявлених груп становлять 10 %. У середньому до кожної з груп входили 7-8 осіб, і діяли вони півтора-два роки.

Кількість зареєстрованих злочинів за окремими видами (тис.): |

1985 | 1990 | 1995 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004

Всього зареєстровано злосчинів | 249,6 | 369,8 | 641,9 | 567,8 | 514,6 | 460,4 | 566,4 | 527,8

У тому числі:

Навмисні вбивства та замахи на вбивства | 2,1 | 2,8 | 4,8 | 4,8 | 4,6 | 4,3 | 4,0 | 3,8

Навмисні тяжкі тілесні ушкодження | 3,8 | 6,7 | 8,8 | 6,9 | 6,1 | 6,0 | 6,3 | 5,9

Згвалтування та спроби згвалтування | 2,2 | 2,7 | 1,9 | 1,2 | 1,1 | 1,0 | 1,0 | 1,0

Хуліганство | 18,9 | 18,8 | 37,1 | 23,4 | 17,7 | 14,0 | 20,1 | 15,9

Розбої | 1,3 | 3,1 | 5,3 | 5,6 | 5,7 | 5,2 | 5,7 | 5,5

Грабежі | 6,9 | 17,8 | 32,1 | 23,0 | 23,3 | 21,1 | 36,5 | 40,8

Вимагання | 0,2 | 1,5 | 3,6 | 2,7 | 2,1 | 2,1 | 1,9 | 1,3

Динаміки зростання злочинів, що скоюються злочинними організаціями складає приблизно 3,3 %.

Основними видами злочинної діяльності кримінальних угрупо-вань є: незаконний обіг наркотиків,