Варто також зазначити, що організована злочинність в силу ба-гатьох факторів характеризується високою латентністю. Тому офі-ційна кримінально-правова статистика відображає лише надводну частину її айсберга.

3. Причини та умови організованої злочинності.

Загальні чинники злочинності криються у суспільних протиріччях, які існують як "по вертикалі", так і "по горизонталі". Від початку свого існування й до сьогодні людству властива злочинність як соціальний фе-номен, обумовлений об'єктивною реальністю, тому є справедливим ви-слів: кожне суспільство має таку злочинність і злочинців, на яких воно заслуговує. І якщо відійти від нормативного розуміння злочинності (на-явність держави і права як інститутів, що визначають, які діяння є зло-чинами, а які ні), то можна сказати, що так звана "вічна злочинність", тобто посягання на власність і людину, існувала ще при первіснообщин-ному ладі і згідно із звичаями каралися стратою або вигнанням з племе-ні, що було рівнозначно смерті. Ці "вічні" посягання складають ядро і сучасної злочинності, не зважаючи на зміни суспільно-економічних фор-мацій.

Отже, можна погодитися з думкою, що злочинність вічна. Більше то-го, з інтенсифікацією розвитку суспільства злочинність стає все більш глобальним і всеохоплюючим явищем, яке дедалі сильніше "конкурує" з легальним бізнесом, переплітається з ним, набуває реальної влади. Нині її можна назвати "п'ятою владою".

Починаючи з 70-х років у СРСР, а, отже, і в Україні, спостерігається зниження рівня державної регуляції економічних процесів, внаслідок чо-го почала бурхливо зростати економічна і посадова злочинність. Нама-гання влади "лібералізувати" економіку в межах існуючих політичної і економічної систем було моментально використане злочинним світом для створення і подальшого розвитку "тіньового сектору", тобто, фактич-но паралельної системи виробництва і розподілу продукції. Тіньова еко-номіка, за оцінками фахівців, вже наприкінці 70-х років становила що-найменше 25 % ВВП. Звичайно, на прискорення вказаних процесів впли-нули й суб'єктивні чинники, насамперед, безталанне керівництво дер-жавою.

Зауважимо, що тіньова економіка і пов'язані з нею економічна зло-чинність та корупція були в СРСР завжди. Після періоду НЕПу, в якому вона процвітала, їй вдалося вижити в 30-50 роки, ховаючись за вивіска-ми різних артілей, що виробляли хімікати (у народі їх називали - артіль "Червона синька"), примуси (артіль "Примусова праця") тощо. У 60-ті роки хрущовської "відлиги" так звані "цеховики" почали виробляти "лі-ву" продукцію вже й на державних підприємствах, залучаючи до цього таланти підпільного бізнесу. Свого апогею негативні процеси у галузі со-ціалістичної економіки досягли у 80-ті роки, в період горбачовської "пе-ребудови". Виконання планових завдань все менше могло забезпечувати-ся наявними фондами і кредитами. Отже, для того, щоб був "фронт ро-біт" та ще й ходити у "передовиках", стала необхідною система "нефор-мальних зв'язків" кримінального характеру, які забезпечували б приріст виробництва через одержання позалімітних фондів, привабливих держзамовлень тощо. Все це остаточно розхитало залишки обліку і контролю у народному господарстві, сприяло його руйнації, розбазарюванню фондів і виробленої продукції, на чому "гріли руки" і чиновники всіх рангів, і ав-торитети злочинного світу.

"Успіхи" тіньової економіки вже з самого початку привернули увагу професійних злочинців. До речі, останні існували в СРСР завжди. До-сить сказати, що з 1953 по 1991 р. в місцях позбавлення волі в СРСР пе-ребувало більше 30 млн осіб, багато з яких - неодноразово.

А з другої половини 70-х років професійні злочинці отримали нове дихання, спрямувавши свій погляд на "тіньовиків". Спочатку вони їх до-сить рішуче "шарпали", однак незабаром обидві сторони дійшли виснов-ку, що потребують одне одного. Тіньовикам були потрібні "професіона-ли" для захисту, силового вирішення проблем, що виникають, професійні ж злочинці від цього теж мали великий зиск.

Таким чином у 80-ті роки склалася тріада: "тіньова" економіка + про-фесійна злочинність + корумповані державні чиновники. Саме ця тріада заклала основи організованої злочинності, як її нового найбільш небез-печного виду, що охоплює практично всі сфери, які можуть давати при-буток.

Різке зростання злочинності в Україні на початку 90-х років було зу-мовлене протиріччями перехідного періоду від адміністративно-команд-ної системи господарювання до ринкової економіки. Багато діячів ко-лишньої партноменклатури використовували цю ситуацію у корисливих цілях, накопичуючи злочинним шляхом "первинний капітал" і дискреди-туючи ідею цивілізованого ринку масовим зубожінням народу. Лобіювалися і приймались законодавчі акти, які фактично давали простір кримі-нальному бізнесу, дикій приватизації, втечі капіталу за кордон. Одночас-но виникло засилля іноземних товарів широкого вжитку, які витіснили вітчизняного товаровиробника.

Надзвичайно сильним ударом по добробуту громадян стало знеці-нення їхніх грошових заощаджень в Ощадбанку СРСР.

У різні форми кримінальної діяльності потягнулась частина людей, які за нормальних умов цього б не зробили. Цьому значною мірою сприяли безробіття, різке падіння життєвого рівня, наркотизація і алко-голізація населення. Особливо небезпечні процеси відбувалися у моло-діжному середовищі, яке найбільше вражене безробіттям. Багато моло-дих людей поповнило криміналітет, створюючи базу організованих зло-чинних угруповань. На перший план вийшли такі види організованої злочинності, як наркобізнес, сексбізнес, торгівля людьми, зброєю, фаль-сифікованими спиртними напоями. При загальному спаді виробництва все більше громадян втягувалося у незаконну торговельну діяльність.

В умовах, коли значна частина населення перебуває за межею біднос-ті або, працюючи, ледь-ледь зводить "кінці з кінцями", одночасно спосте-рігаючи, як деякі особи, не відмічені ніякими талантами, крім криміналь-них, на очах збагачуються і стають "поважними людьми", відбувається переоцінка цінностей, в ході якої протизаконна діяльність сприймається як нормальна ділова активність або як неминуча альтернатива чесному способу життя. В свою чергу, найбільш далекозорі представники "нових українців" намагаються відмити не тільки гроші, а й свою