Науково-технічний прогрес теж може мати криміногенні властивості. Саме така ситуація простежується з комп'ютерними злочинами, а також злочинністю, пов'язаною з обігом радіоактивних матеріалів та забруднен-ням навколишнього природного середовища. Це свідчення того, що сус-пільство не завжди встигає адаптуватися до нових умов, що виникають у зв'язку з швидкими темпами науково-технічного прогресу. Злочинці ши-роко використовують досягнення НТР для модернізації старих способів вчинення злочинів (наприклад, комп'ютерів для виготовлення фальши-вих грошей, документів тощо).

Політичні чинники злочинності. Історія людства характеризується постійною боротьбою за владу, оскільки вона дає можливість розпоря-джатися матеріальними багатствами та людьми. Тільки в останній період (і то далеко не всюди, і не завжди) вона стала набирати цивілізованих форм. Нерідко ж політична боротьба супроводжується протиправною ді-яльністю. Всі диктатори вели жорстоку боротьбу за владу, а досягши її - за те, щоб утриматись при ній, знищуючи своїх ворогів, як справжніх, так і уявних. Політична злочинність "верхів" і тих, хто безпосередньо вико-нує їх накази, нерозривно пов'язана з суто кримінальною злочинністю.

На щастя, в Україні будується демократична, правова держава, і ми практично не маємо серйозних політичних конфліктів. Звичайно, у полі-тичній боротьбі допускаються певні порушення законодавства, в тому числі кримінального, але вони не мають масового характеру. Хоча є дея-ке протистояння між Заходом і Сходом України, не все гаразд в Авто-номній Республіці Крим.

Однак важливим політичним чинником злочинності в Україні є кон-флікти, непорозуміння між різними гілками влади, особливо законодав-чою і виконавчою, нерозвиненість судової влади. При цьому парадокс полягає в тому, що політики в ажіотажі, викликаному тими чи іншими амбіціями, ніби не помічають (чи не хочуть помічати), що самі стимулю-ють злочинність, з якою потім закликають боротися. Представники опо-зиції до існуючої влади завжди спекулюють на цьому питанні.

Отже, між політичними суперечками і злочинністю існує прямий зв'язок. І не лише у вигляді особливої групи злочинів, визначених у кри-мінальному законодавстві як злочини проти держави, а й як криміноген-ного фактора, що обумовлює зіткнення, які призводять до вчинення зви-чайних злочинів - убивств, грабежів, розбоїв, розкрадань тощо. При цьому виконавці цих злочинів можуть бути втягнуті у ситуації, коли во-ни не усвідомлюють глибинних політичних мотивів своїх діянь.

Політична нестабільність загострює економічну і соціальну ситуацію в суспільстві, підриває міжнаціональні та міжрелігійні відносини, приво-дить до утворення незаконних озброєних формувань, активізації банди-тизму, тероризму, посягань на майно юридичних і фізичних осіб. Перед-виборча боротьба може спричиняти і масові безпорядки та інші злочини проти громадської безпеки.

Криміногенність політичних та етнічних конфліктів полягає також у тому, що до цієї боротьби примикають зі своїми корисливими цілями представники злочинного світу, аби проникнути в органи державної вла-ди і легалізувати своє становище чи лобіювати інтереси кримінальних структур.

Вседозволеність для "верхів" та їх розбещеність відлунюються у ши-роких масах населення, стимулюючи таку саму поведінку пересічних громадян за принципом: якщо їм можна, то чому не дозволено нам.

Ідеологічні чинники злочинності значною мірою є похідними від тих проблем, які ми розглянули вище, але в свою чергу вони впливають на економічну, соціальну і політичну ситуацію і належать до духовної сфе-ри життя суспільства.

Держава має не лише декларувати, а й виховувати духовність народу, що включає в себе отримання повноцінної освіти та професії, прищеп-лення загальної культури, моральних цінностей, вироблених людством, тобто всього того, що робить особу громадянином, активним учасником соціальних процесів. На рівень духовності суспільства впливають усі йо-го протиріччя і проблеми.

І, врешті-решт, саме від культури, духовності людини залежить, буде її діяльність суспільно корисною чи злочинною. Важливу роль у цьому відіграє і правова культура громадян. Демонстрування неповаги до зако-ну, прав людини з боку окремих чиновників, непродуманість деяких законів загострює у населення неповагу до правових норм і до влади, породжує, особливо у молоді, цинізм і аморальність. Характерним прикладом може бути ставлення до виконання вимог податкового зако-нодавства.

Треба мати на увазі й те, що в умовах переходу до ринкової економі-ки держава не фінансує (або фінансує дуже обмежено) культурну сферу життя. Тому низькопробні твори мистецтва - кінофільми, естрада, кни-ги, часописи - захопили ринок. Так званий шоу-бізнес теж значною мі-рою криміналізований, адже справжнього мистецтва там нема або воно відходить на другий план перед усілякими "технологіями розкрутки" поп-дів, "крутих" рок-ансамблів, на виступах яких часто розповсюджу-ються наркотичні засоби і психотропні речовини.

Індустрія відпочинку, додержуючись гасла "продається все, що купу-ється", пропонує далеко не культурні розваги, все це не сприяє підви-щенню духовності суспільства, а, навпаки, призводить до спустошеності, насамперед молоді, яка її некритично сприймає. До того ж масова куль-тура, як правило, не має національного забарвлення, а саме українська культура є основою духовності народу, виховання кращих рис людини, почуття патріотизму. Так, далеко відійшли від спілкування з широким глядачем театри, філармонії, колективи народної творчості, навіть зви-чайні кінотеатри, різко скоротилася мережа клубів. Кращі солісти і ко-лективи стали елітарними, інші змушені вести боротьбу за виживання.

Заради прибутків насаджується психологія вседозволеності, сексу-альної свободи. Скажімо, статеве життя широко демонструється на екра-нах і в книжковій продукції під приводом того, що це є невід'ємною час-тиною людського буття. Напоказ виставляються всілякі збочення, при-кладом для наслідування стають педерасти, лесбіянки, бісексуали і трансексуали. Широко рекламується професія повії, дискутується до-цільність її легалізації. Порнографія, хоча формально і визнана предме-том злочинної діяльності, фактично широко розповсюджена, в тому числі серед