Пряме відношення до стимулювання злочинності мають пияцтво і наркоманія, яким суспільство протистоїть у нерівній боротьбі, адже асиг-нування на неї не відповідають ступеню загрози наркотизації країни. Більше того, лунають голоси, що вживання "слабких" наркотиків не згуб-не для здоров'я людини, що потрібно дозволити їх легальне розповсю-дження і це, мовляв, може збити хвилю поширення "важких" наркотиків, хоч практика інших країн, де проводилися такі експерименти, не дає підстав для позитивних висновків.

Таким чином, пропагування негативних стереотипів поведінки, яке фактично заполонило всі засоби масової інформації, призводить до їх засвоєння нестійкими людьми, які і "втілюють" їх потім у життя. Куди складніше формувати високу духовність, благородство, повагу до люди-ни. У битві добра зі злом, активному ствердженні моральних засад сус-пільства на переломному етапі його розвитку чільне місце має належати інтелігенції, передусім юридичним і творчим її колам. Проте треба кон-статувати, що кількість закладів, які готують юристів в Україні (а їх близько двохсот) далеко не завжди відповідають їх якості. Деякі з них, не маючи достатнього числа кваліфікованих фахівців, готують майбутніх юристів на низькому рівні, що не забезпечує виконання ними своїх про-фесійних обов'язків.

Щодо творчої інтелігенції, то значна її частина занадто політизувалася або комерціалізувалася, а дехто просто обслуговує певні політичні та фінансові клани. Вкрай потрібні митці, які могли б піднестись до Шев-ченківських висот розуміння потреб країни і готовності покласти всі свої сили на її олтар. Без духовної єдності нації, без національної ідеї, яка б гуртувала увесь народ, не буде і соціально-економічного поступу.

Звичайно, ми розглянули далеко не всі економічні, соціальні, полі-тичні й ідеологічні чинники, які детермінують сучасну злочинність в Ук-раїні. Як вважають деякі кримінологи, їх налічується кілька сотень. Всі вони тісно переплітаються, взаємодіють і видозмінюються залежно від кількісних та якісних змін в умовах існування суспільства. Тому для на-лагодження ефективної боротьби із злочинністю необхідно криміноген-ним факторам протиставити антикриміногенні, тобто зі знаком "плюс", для прогресивного розвитку всіх сторін суспільного життя.

Доречно зазначити, що роль правоохоронних органів у цьому процесі далеко не головна, ось чому питати тільки з них про стан злочинності в країні, принаймні, некоректно, а по суті - безглуздо. Це лише вожді ко-муністичної партії додумувалися ставити перед правоохоронними орга-нами Радянського Союзу завдання покінчити зі злочинністю до якоїсь конкретної дати. Така утопічна ідея випливала з тодішньої радянської кримінології, яка стверджувала, що при соціалізмі немає причин злочин-ності, а її "безпричинне" існування пояснювала "пережитками капіталіз-му" у свідомості людей, що явно суперечило самій же марксистській тео-рії, згідно з якою суспільне буття визначає суспільну свідомість і остання не може бути нічим іншим, як його відображенням.

Умови і явища, що сприяють існуванню злочинності й ви-значають її стан, вчені Санкт-Петербурзької академії МВС Ро-сії поділяють на дві групи: зовнішні (об'єктивні) і внутрішні (суб'єктивні).

Зовнішніми (об'єктивними) є умови і явища, які повністю або майже повністю не залежать від волі індивіда. До них нале-жать економічна ситуація в державі й регіоні; господарчі, фі-нансові, зовнішньоторговельні умови, що характерні для пев-ної держави та її суб'єктів; безробіття; незаконна міграція; екологічні проблеми; урбанізація; житлово-комунальні проб-леми та ін.

Внутрішніми (суб'єктивними) є умови і явища, що впли-вають на злочинність і пов'язані зі способом життя людей. Здебільшого це пияцтво і алкоголізм. До цих умов належать також наркоманія і проституція; пропаганда культу насилля, жорстокості та порнографії у пресі, кіно- та відеопродукції; мілітаризація населення; корумпованість частини посадових осіб і працівників правоохоронних органів; недосконалість кримінального законодавства; недоліки в роботі правоохорон-них органів й існуючому порядку реєстрації та обліку зло-чинів та ін.

Кримінолог Н. Кузнєцова, яка с представником соціально-психологічного напряму, визначає, що причини злочинності мають соціально-психологічний зміст. Причинами злочин-ності вона вважає систему негативних со-ціально-психологічних явищ, що пов'язані із суперечностями суспільства й держави і породжують злочинність. Іншими сло-вами, причини злочинів і злочинності полягають у соціально негативних суперечностях психології суспільства, спільноти, окремого громадянина. Зміст умов злочинності може бути най-різноманітнішим — соціально-психологічним, економічним, соціальним, правовим, організаційним тощо. За близькістю до злочинності й злочинів вчена розрізняє умови безпосередні й опосередковані. На її думку, суттєву роль у механізмі причинно-наслідкового зв'язку відіграють внутрішні та зовнішні супе-речності, що виникають як всередині суспільства й держави, так і при їх взаємодії із зовнішнім світом. Причини і умови злочинності Н. Кузнєцова класифікує на рівні: причини і умови злочинності взагалі; причини і умови окремих груп злочинів; причини і умови окремого конкретного злочину. Криміногенні умови вона класифікує на дві групи: умови, що сприяють вчи-ненню злочинів (ситуаційні умови), і умови, що формують кри-міногенну мотивацію. До ситуаційних умов вона зараховує та-кож віктимогенні, тобто поведінку потерпілих.

На сучасному етапі розвитку суспільства причини і умови злочинності Н. Кузнєцова групує в чотири основні під-системи: економічні; кримінальної агресії; кримінальної необе-режності; правові детермінанти.

1. Економічні причини і умови.

Причини: психологія здирництва, паразитизму, злиднів.

Умови: помилки у стратегії й тактиці економічних ре-форм, приватизації, банківській системі та акціонуваниі,