2. Причини і умови кримінальної агресії.

Причини: психологія агресивності корисливої, побутової, націоналістичної та сексуальної.

Умови: безконтрольність обігу зброї і наркотиків; пропа-ганда культу насилля, порнографії, проституції; відсут-ність ефективної ранньої профілактики.

3. Причини і умови кримінальної необережності.

Причини: психологія легковажного ставлення до дотри-мання вимог громадської безпеки; егоїстично недбале за-доволення власних інтересів.

Умови: недоліки в матеріальному, технологічному, органі-заційному, правовому забезпеченні особистої та громадсь-кої безпеки.

4. Правові причини і умови.

Причини: психологія правового нігілізму, правової легко-важності та правового безкультур'я.

Умови: недосконалість законодавства; прорахунки правозастосовчої практики; неефективність правового вихован-ня; неефективність громадської профілактики; неефек-тивність ранньої профілактики на стадії правопорушень.

4. Протидія організованій злочинності

Удосконалення економічних, політичних, соціальних, ідеологічних, духовних та інших відносин, що відбувається у процесі побудови право-вої держави, є тим чинником, який підриває корені організованої злочин-ності. У боротьбі з цим явищем першочергового значення набувають загальносоціальні заходи удосконалення правоохоронної діяльності, для чого потрібно:

- завершити радикальну реформу економічної, соціальної, політичної та інших сфер суспільства на засадах чесної конкуренції та демокра-тії, подолати глибоку кризу, в якій опинилась Україна при переході від адміністративно-командної системи господарювання до цивілізованої ринкової економіки;

- удосконалити управління державним майном і економічними про-цесами, зміцнити контроль за мірою праці та споживання, виключити відмивання коштів, отриманих незаконним шляхом;

- створити ефективну податкову систему, сприятливі умови для під-приємницької діяльності, щоб громадяни мали реальну можливість пра-цювати в рамках закону;

- запровадити попереднє вивчення банками фінансового стану фі-зичних та юридичних осіб, які звертаються з проханням про надання кредитів, а також мети, з якою ці кредити отримуються, та можливостей їх повернення;

- оскільки організована злочинність тісно пов'язана з корупцією, за-провадити обов'язкове декларування доходів усіма державними службов-цями.

Окрім загальнопрофілактичних, треба посилювати спеціальні заходи протидії організованій злочинності. Так, суттєвого удосконалення вима-гає чинне законодавство, яке значною мірою заганяє економіку в "тінь". У зв'язку з тим, що організована злочинність випливає з недосконалих економічних відносин, варто ввести нову наукову і навчальну дисциплі-ну — економічну кримінологію, а також розробити загальнодержавну програму боротьби з організованою злочинністю.

Вимагають перебудови організаційна структура і діяльність спеціаль-них підрозділів правоохоронних органів з боротьби з організованою зло-чинністю, професійна підготовка співробітників, їхній правовий і соці-альний захист, поліпшення матеріально-технічного забезпечення цих підрозділів. Необхідно удосконалити стратегію і тактику оперативно-розшукової та розвідувально-аналітичної роботи, всебічно вивчати кри-міногенні ситуації, пов'язані з функціонуванням кредитно-банківської системи. Назріла потреба централізованого обліку ватажків кримінально-го середовища, встановлення за ними постійного контролю, у тому числі в місцях виконання покарань.

Питання боротьби з організованою злочинністю мають широко вис-вітлюватись у засобах масової інформації. Хоч і кажуть, що "мафія без-смертна", але активна протидія їй на загальносоціальному і спеціально-кримінологічному рівнях профілактики при чіткій взаємодії всіх її суб'єктів, тісному міжнародному співробітництві у цій сфері дасть змогу значно скоротити всілякі прояви організованої злочинності та мінімізу-вати її небезпеку для суспільства.

Методи і форми профілактичної діяльності.

Будь-яка діяльність, у тому числі профілактична, має свої методи і форми здійснення. Профілактика злочинів проводиться із застосуванням заходів переконання та примусу стосовно осіб, які порушують норми пра-ва і правила поведінки, встановлені у суспільстві. Тому тут використо-вуються два методи: переконання і примусу. Якщо перший є більш гу-манним, оскільки спрямований на переконання людини в невигідності протиправних вчинків, то другий метод пов'язаний із застосуванням тих чи інших заходів примусу до осіб, які допускають правопорушення. Без-умовно, вказані методи повинні застосовуватися з урахуванням криміно-генних властивостей особи.

Під формами попереджувальної діяльності розуміється науково обгрунтована система найбільш доцільних засобів вирішення завдань профілактики злочинів. Серед її суб'єктів особливе місце посідають орга-ни державної влади всіх рівнів та їх виконавчі структури, які, відповідно до Конституції України, покликані забезпечити "дотримання законів, охорону державного і громадського порядку, прав і законних інтересів громадян". Виходячи з цього, попереджувальну діяльність вони здійсню-ють у таких формах:

- розробляють систему заходів, спрямованих на боротьбу зі злочин-ністю у суспільстві (соціальних, економічних, правових тощо);

- здійснюють у межах своїх повноважень керівництво суб'єктами
профілактики на підвідомчій їм території;

- координують діяльність державних і громадських органів при реа-лізації комплексних програм боротьби зі злочинністю;

- разом з громадськими формуваннями розробляють і затверджують
комплексні плани профілактики злочинів;

- заслуховують керівників правоохоронних органів та громадських
формувань з питань зміцнення законності і правопорядку;

- приймають рішення про створення нових суб'єктів профілактики;

- безпосередньо через свої постійні комісії (адміністративні, у спра-вах неповнолітніх тощо) проводять профілактичну роботу, використо-вуючи при цьому як метод переконання, так і примусу.

Гарантією успіху попереджувальної діяльності є активна участь у ній громадських організацій, трудових колективів і громадян. Це одна з важ-ливих запорук розбудови правової держави, розвитку демократії та ство-рення громадянського суспільства. Діяльність названих суб'єктів, у роз-різі проблеми, що обговорюється, здійснюється у таких формах:

а) обговорення питань профілактики злочинів у трудових колекти-вах; участь у перспективному і поточному плануванні попереджувальної
діяльності з закріпленням її завдань у колективних договорах; взаємодія
з правоохоронними органами, що передбачено у нормативних і методич-них документах;

б) застосування заходів громадського впливу щодо осіб з асоціаль-ною спрямованістю, щоб не допустити їх подальшої деградації і забезпе-чити корекцію поведінки;

в) індивідуальні і групові бесіди, обговорення поведінки на зборах
трудового колективу, призначення куратора, наставника тощо;

г) запровадження громадського контролю за дотриманням правових
норм у сфері побуту, довкілля, боротьби з пияцтвом, наркоманією тощо;

д) проведення рейдів, патрулювання у громадських місцях з метою
зміцнення правопорядку.

Практика виробила й організаційні форми участі громадськості у попередженні злочинів. Це громадські пункти охорони порядку, ради про-філактики в трудових колективах, добровільних народних дружинах (ДНД), робітничі загони допомоги