- недопущення негативного впливу на дітей;

- створення нормальних умов життя і виховання неповнолітніх;

- запобігання пияцтву і наркоманії у побуті;

- повідомлення правоохоронних органів про підготовлювані чи вчинені правопорушення;

- застосування заходів необхідної оборони;

- шефство, наставництво над особами, які стоять на профілактично-му обліку.

Профілактична діяльність громадськості весь час модернізується і вимагає належного інформаційно-аналітичного та методичного забезпе-чення, що покладається на правоохоронні органи. Останнім, як відомо, відводиться головна роль у боротьбі зі злочинністю як спеціальним суб'єктам профілактики. Залежно від завдань, поставлених перед тим чи іншим правоохоронним органом, теорією і практикою вироблені відпо-відні форми їх запобіжної діяльності.

Так, Закон України "Про прокуратуру" встановлює, що її діяльність спрямована на всебічне зміцнення законності, охорону суспільного ладу, його політичної та економічної систем, соціально-економічних, політич-них і особистих прав та свобод громадян. З цього положення випливає, що профілактика злочинів пронизує всі функції прокуратури, виступає завданням, яке підлягає вирішенню на кожному напрямі її діяльності. За-кон визначає також форми профілактичної діяльності органів прокурату-ри. Основною з них є загальний нагляд за виконанням законів. З най-більш значимих виділимо: нагляд за виконанням законів органами діз-нання і досудового слідства; нагляд за виконанням законів при розгляді кримінальних справ судами; виявлення чинників, що обумовлюють зло-чини, і вжиття заходів щодо їх усунення; розробка спільно з іншими дер-жавними органами заходів попередження злочинів; координація діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю; правова пропаганда.

Суди здійснюють профілактичну діяльність у двох формах — проце-суальній і позапроцесуальній. У свою чергу, процесуальні заходи поділя-ються на три групи: кримінально-процесуальні; адміністративно-проце-суальні; цивільно-процесуальні. Зміст позапроцесуальних форм полягає у виступах перед трудовими колективами, засобах масової інформації про стан злочинності; підготовці відповідних матеріалів для державних органів; направленні окремих ухвал; звітах суддів перед населенням про свою роботу.

Формами профілактичної діяльності органів юстиції є: організаційне керівництво діяльністю суддів; методичне забезпечення юридичних служб підприємств та адвокатури; проведення правової пропаганди і пра-вового виховання громадян. Органам юстиції, на відміну від інших спе-ціальних суб'єктів, підвідомчі тільки заходи загальної профілактики.

Основними формами профілактичної діяльності органів внутрішніх справ є:

- реєстрація та своєчасне розкриття злочинів;

- профілактичний облік осіб, схильних до правопорушень, та інди-відуальні бесіди з ними;

- вжиття примусових заходів до осіб, які вчинили різні правопору-шення (застосування штрафу, адмінарешту, конфіскації, позбавлення певних прав, направлення на примусове лікування, встановлення адмі-ністративного нагляду і, нарешті, притягнення до кримінальної відпові-дальності за вчинення злочину);

- проведення різноманітних операцій, рейдів з метою затримання
правопорушників, виявлення криміногенних факторів та їх усунення;

- розробка комплексних планів попередження злочинів на території
обслуговування;

- інформування державних органів про стан злочинності, її тенден-ції та детермінанти;

- координація діяльності і надання методичної допомоги громад-ським формуванням у попередженні злочинів та інших правопорушень;

- здійснення правової пропаганди серед населення.

Треба також зазначити, що ця діяльність складається з кількох етапів:

- розробки і здійснення загальних напрямів попередження злочинів;

- конкретизації загальних планів, "заземлення" їх до рівня підпри-ємств, установ, організацій і місця проживання громадян;

- організації індивідуально-виховної роботи з особами, які поставле-ні на профілактичний облік;

- припинення злочинів з боку осіб, про злочинні наміри яких відомо
працівникам міліції;

- розкриття злочинів і розшуку винних з метою недопущення вчинення ними нових злочинів;

- профілактичної роботи з раніше засудженими, з тим, щоб запобіг-ти рецидиву.

Викладені вище положення є засадничими для запобігання будь-яким злочинам. Знання основних напрямків, форм і методів профілак-тичної діяльності дасть змогу правильно організувати боротьбу з різними видами злочинності, кожен з яких, безперечно, має свою специфіку.

На сьогодні в Україні діє Закон України "Про профілактику злочинів". Цей Закон визначає систему заходів профілактики злочинів, поря-док їх здійснення державними органами, органами місцевого само-врядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднання-ми громадян, а також права та обов'язки державних органів і органі-зацій, що проводять роботу для профілактики злочинів, і осіб, щодо яких здійснюються передбачені заходи.

Дія цього Закону поширюється і на іноземців та осіб без грома-дянства, які перебувають на території України.

Профілактичні заходи не застосовуються до іноземців, які відповідно до законів і міжнародних договорів України користуються іму-нітетом від кримінальної та адміністративної юрисдикції України.

З 2001 по 2005 рр. діяла Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки, що була затверджена Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000.

Метою цієї Програми є забезпечення активної наступальної протидії злочинності та досягнення уповільнення темпів її зростання на основі чітко визначених пріори-тетів, поступового нарощування зусиль держави і громадськості, вдосконалення законодавства, організації, засобів і методів запобігання і розкриття злочинів.

Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" від 30 червня 1993 року визначає головні напрями загальнодержавної політики та органі-заційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю.

За цим законом під організованою злочинністю розуміється сукупність
злочинів, що вчиняються у зв'язку з створенням та діяльністю організованих
злочинних угруповань.

Види та ознаки цих злочинів, а також кримінально-правові заходи щодо
осіб, які вчинили такі злочини, встановлюються Кримінальним кодексом України.

Метою боротьби з організованою злочинністю є:

- встановлення контролю над організованою злочинністю, її локалізація, ней-тралізація та ліквідація;

- усунення причин і умов існування організованої злочинності,

Основними завданнями цього Закону є:

- створення загальних правових і організаційних засад у сфері боротьби з організованою злочинністю, сприяння її попередженню та ліквідації;

- визначення системи державних органів, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та їх взаємовідносин;

- встановлення повноважень спеціальних державних органів по боротьбі з організованою злочинністю та спеціальних заходів, що здійснюються ними;

- встановлення обов'язків