Водночас, заздалегідь не обіцяне приховування, недонесення або потурання злочину, яке вчиняється систематично і дає підста-ви виконавцю розраховувати на них і при вчиненні конкретного злочину, утворюють пособництво у злочині.

Заздалегідь обіцяне приховування, недонесення і потурання відносяться до співучасті ще і тому, що вони причинно зумовлю-ють здійснення злочину виконавцем. Під заздалегідь обіцяним приховуванням, недонесенням і потуранням потрібно розглядати вказані діяння, вчинені до моменту початку виконання об'єк-тивної сторони злочину, а також у момент її виконання, але до завершення злочину. У випадку, якщо пособник сприяє у вико-нанні об'єктивної сторони, навіть незначна участь в цьому повин-на кваліфікуватися не як пособництво, а як співвиконавство.

Із суб'єктивної сторони пособництво в злочині характеризуєть-ся прямим або непрямим умислом. Винний усвідомлює характер злочину, що готується, передбачує можливість настання шкідли-вих наслідків, бажає або допускає їх настання. Тому, не може роз-глядатись у якості пособництва діяльність, яка хоча і спрямована на вчинення злочину, але не того, що реально вчинений виконав-цем, а іншого. Скажімо, В. передав К. рушницю, з якої останній мав намір вбити М. Однак К. з цієї рушниці вбив не М., а 3. У цьому випадку дії В. не можуть розглядатись як пособництво у вбивстві 3., а утворюють пособництво в готуванні до вбивства М.

Із суб'єктивної сторони свідомістю пособника повинен охоплю-ватись весь склад злочину, який вчиняється виконавцем. У випадку, якщо цього немає, відсутні підстави кваліфікувати дії, як вчинені у співучасті.

Як і при підбурюванні, мотиви і цілі пособника і виконавця можуть бути різними. Пособник, як і інші співучасники злочину, притягується до кримінальної відповідальності по тій самій статті Особливої частини КК, що і виконавець, але з обов'язковим поси-ланням на ст. 27 КК.

2. Форми співучасті у скоенні злочину

Форма співучасті передбачає специфіку об'єднання співучас-ників, яка обумовлюється змістом об'єктивних і суб'єктивних ознак спільної участі кількох суб'єктів у вчиненні злочину. Таки-ми ознаками є спосіб взаємодії співучасників і наявність та харак-тер змови між ними.

Залежно від ступеня узгодженості дій співучасників можна ви-ділити такі форми співучасті: 1) співучасть без попередньої змови; 2) співучасть за попередньою змовою.

Залежно від способу взаємодії співучасників між собою спів-участь поділяється на: 1) співвиконавство; 2) співучасть у власно-му розумінні слова.

За характером участі окремих співучасників у вчиненні злочи-ну, співучасть поділяють також на просту і складну.

Виділення форм співучасті має істотне значення для криміна-льної відповідальності співучасників, оскільки: а) дозволяє обґрунтувати з правової точки зору відповідальність не лише виконавця, а й інших учасників спільного вчинення злочину; б) впливає на кваліфікацію дій співучасників.

Проста співучасть (співвиконавство) передбачає таке об'єд-нання зусиль співучасників, за якого кожен із них вчинює однакові з правової точки зору діяння і виступає як виконавець злочину. Різ-новидами такої форми співучасті є група осіб без попередньої змови і група осіб з попередньою змовою. Ця форма співучасті характери-зується тим, що всі співучасники безпосередньо беруть участь у ви-конанні об'єктивної сторони злочину. При цьому можливі такі си-туації: 1) кожен із співучасників виконує всю об'єктивну сторону злочину; 2) окремі співучасники, діючи за розподілом ролей, вико-нують лише частину об'єктивної сторони злочину. Як у першому, так і в другому випадках злочинні наслідки настають у результаті сукупної діяльності співвиконавців і є спільними для них. Так, спів-виконавцями умисного вбивства судова практика визнає і тих осіб, котрі хоча і не здійснювали дій, якими безпосередньо була заподія-на смерть потерпілого, але, будучи об'єднаними з іншими співви-конавцями єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпі-лого життя, здійснили частину того обсягу дій, який група вважала за необхідне виконати з метою реалізації цього умислу.

Складна співучасть передбачає вчинення кожним із учасників різних за характером і правовою оцінкою дій або бездіяльності. Для такої форми співучасті характерним є розподіл ролей між співучасниками, які виступають як виконавець, організатор, під-бурювач, пособник, але не обов'язково, щоб співучасники при вчиненні певного злочину виконували всі перелічені ролі - достат-ньо наявності виконавця і ще хоча б одного з названих інших видів співучасників (виконавець і організатор, виконавець і підбурювач тощо). Складна співучасть охоплює також такі форми спільної злочинної діяльності, як організована група і злочинна організація.

На практиці форми й види співучасті можуть переплітатися між собою. Наприклад, в рамках вчинення злочину організованою групою за наявності організатора, підбурювача й пособника мож-ливе виконання об'єктивної сторони злочину (повністю чи частко-во) двома або більше учасниками, які діють як співвиконавці. У таких випадках з'ясування форми і виду співучасті, ролі кожно-го із співучасників злочину має значення для визначення характе-ру й ступеня суспільної небезпеки вчиненого кожним із співучас-ників, для кваліфікації злочину та їх відповідальності.

Що стосується групової злочинної діяльності, то закон (ст. 28 КК) передбачає чотири види злочинних спільнот: 1) група без попередньої змови; 2) група з попередньою змовою; 3) організова-на група; 4) злочинна організація. Критеріями такої диференціації групової злочинної діяльності виступають наявність і зміст по-передньої змови, кількість учасників та ступінь їх зорганізованості.

Група осіб без попередньої змови - це два або більше виконав-ців, які утворили групу для спільного вчинення злочину без поперед-ньої домовленості між: собою про це (ч. 1 ст. 28 КК). Відсутність попередньої змови означає, що виконавці злочину до початку ви-конання об'єктивної сторони складу злочину не домовлялися про його вчинення, про спільність своїх дій, розподіл ролей тощо. Для цієї групи характерне спонтанне, ситуативне об'єднання зусиль виконавців для досягнення загального злочинного результату