Під родовим об'єктом злочину розуміють окрему групу одно-рідних або тотожних суспільних відносин, що утворюють певну сферу суспільного існування. Суспільні відносини даного виду ста-новлять собою менш високий рівень узагальненості та охороня-ються визначеною сукупністю кримінально-правових норм. Родо-вий об'єкт відображає характер і ступінь суспільної небезпеки окремої групи злочинів, через що виступає своєрідним критерієм об'єднання окремих злочинів у групи та подальшого розташування таких груп в Особливій частині КК.

Безпосереднім об'єктом злочину є ті суспільні відносини, на які посягає конкретний злочин і яким він заподіює шкоду. Так, безпосе-реднім об'єктом при вбивстві є життя конкретної особи, при викра-денні майна - державна, колективна або приватна власність (влас-ність конкретної особи), при хуліганстві - громадський порядок у конкретному місці (кафе, на стадіоні, в кінотеатрі тощо). Безпосеред-ній об'єкт є обов'язковою (конструктивною) ознакою будь-якого складу злочину. Без його точного встановлення суттєво ускладнюєть-ся або унеможливлюється здійснення правильної кваліфікації діяння.

Основним (головним) безпосереднім об'єктом називаються ті суспільні відносини, посягання на які становить суспільну сут-ність злочину та заради охорони яких законодавець створив від-повідну кримінально-правову норму. Завдяки основному безпосередньому об'єкту визначається місце злочину в системі Особливої частини КК.

Додатковим безпосереднім об'єктом є ті суспільні відносини, яким заподіюється або стосовно яких виникає загроза заподіяння шкоди поряд з основним об'єктом. Розрізняють додатковий необ-хідний (обов'язковий) безпосередній об'єкт і додатковий факуль-тативний (необов'язковий) безпосередній об'єкт.

Додатковий необхідний об'єкт злочину - це суспільні відно-сини, яким при вчиненні даного злочину завжди спричиняється шкода. Наприклад, у складі необережного знищення або пошко-дження майна (ст. 196 КК) основним безпосереднім об'єктом є власність, а додатковим необхідним - життя або здоров'я особи.

Додатковий факультативний об'єкт злочину - це ті суспі-льні відносини, яким при вчиненні даного злочину в одному випадку заподіюється шкода, а в іншому - завдання шкоди цим відносинам не відбувається (наприклад, здоров'я при вчиненні зґвалтування -ч. 1 ст. 152 КК).

Проведення обґрунтованої класифікації об'єктів кримінально-правової охорони допомагає більш точному розкриттю ролі та зна-чення кожного з них, визначенню місця конкретного об'єкта в зага-льній системі суспільних відносин, а також з'ясуванню суспільної небезпеки злочинного посягання. Класифікація об'єктів злочину впливає також і на вирішення питання про кваліфікацію злочинів.

4.3. Предмет злочину

Від об'єкта злочину слід відрізняти предмет злочину. Якщо об'єкт завжди виступає в якості суспільних відносин, завжди є обов'язковим (необхідним) елементом кожного складу злочину, то предмет - це речі (фізичні утворення) матеріального світу, з приводу яких чи у зв'язку з якими вчиняється злочин; це - факуль-тативний елемент складу, який виявляється не в усіх злочинах. Наприклад, при крадіжці об'єктом злочину є право власності, а предметом - майно, речі та інші цінності; при порушенні порядку здійснення операцій з металобрухтом об'єктом злочину є встанов-лений порядок здійснення операцій з металобрухтом, а предметом - металобрухт.

Якщо злочин має свій предмет, його називають предметним злочином. Оскільки предметом злочину може виступати, як пра-вило, певна річ, то він є речовою (матеріальною) ознакою злочину. В законі ознаки предмета злочину описуються по-різному: а) пред-мет може чітко зазначатися в самому законі (наприклад, у ст. 245 КК міститься вказівка на такий предмет, як лісові масиви або зе-лені насадження); б) предмет може безпосередньо випливати з диспозиції кримінально-правової норми (наприклад, за стаття-ми 368-370 КК предметами хабарництва можуть бути як будь-які матеріальні цінності - гроші, продукти, предмети побутової техні-ки та інші речі, так і майнові блага); в) предмет може визначатися різними нормативними актами, якщо певна диспозиція має бланкетний характер (наприклад, перелік наркотичних засобів, про які йдеться у ст. 305 КК, встановлюється не безпосередньо у КК, а в іншому нормативно-правовому акті).

Кримінально-правове значення предмета злочину проявляється у таких аспектах:

- включення предмета злочину в комплекс ознак конкретного складу злочину забезпечує повноту його конструювання, що сприяє успішному вирішенню завдань кваліфікації;

- предмет злочину може виступати критерієм розмежування суміжних злочинних діянь. Наприклад, предметом шахрайства (ст. 190 КК) є майно, яке на момент вчинення злочину перебувало у власності держави, колективу або приватних осіб, а предметом заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання дові-рою (ст. 192 КК) є майно, яке лише повинно було перейти у цю власність від інших суб'єктів;

- предмет посягання може бути також одним із критеріїв роз-межування злочинного та незлочинного діянь. Наприклад, за пред-метом розрізняють кримінально карану контрабанду (ст. 201 КК) і контрабанду як адміністративне правопорушення;

- ті чи інші ознаки предмета посягання можуть бути пом'як-шуючими або обтяжуючими обставинами злочину (наприклад, ви-крадення офіційного документа утворює склад злочину, передба-ченого ч. 1 ст. 357 КК, а викрадення особливо важливих докумен-тів кваліфікується за ч. 2 ст. 357 КК) тощо.

Предмет злочину необхідно відрізняти від знарядь і засобів вчинення злочину. Якщо предмет злочину - це те, посягаючи на що особа заподіює шкоду об'єкту злочину, то знаряддя та засоби - це ті предмети, які використовуються нею для виконання об'єк-тивної сторони складу злочину.

4.4. Потерпілий від злочину

Проблема потерпілого від злочину в кримінальному праві є ще недостатньо розробленою. Вона має комплексний і міжгалузевий характер. За загальним правилом, потерпілим визнається фізична особа, якій злочином безпосередньо заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Потерпілими вважаються тільки окремі інди-віди (учасники суспільних відносин), а отже, юридичні особи за чинним законодавством не можуть виступати потерпілими. Згідно з КПК (ст.