Кримінально-правове розуміння поняття „потерпілий” має певні особливості. КК пропонує декілька варіантів позначення потерпіло-го від злочину: „потерпілий” (ст. 116), „потерпіла” (ч. 2 ст. 134), „потерпіла особа” (ч. 1 ст. 152), „потерпіла (потерпілий)” (ч. 2 ст. 154) тощо. Структура особи потерпілого включає три основних компоненти (так звані підсистеми): 1) соціально-демографічні якос-ті (стать, вік, освіта, сімейний стан тощо); 2) соціальні ролі особи, включаючи сукупність видів її діяльності в системі суспільних від-носин як громадянина чи члена трудового колективу, сім'янина; 3) морально-психологічна характеристика, що відображає ставлення особи до соціальних цінностей і соціальних функцій, які вона вико-нує. У своїй сукупності потерпілий від злочину та його поведінка мають важливе кримінально-правове значення, оскільки врахову-ються при кваліфікації злочинів і призначенні покарання.

Залежно від певних вихідних критеріїв, усіх потерпілих від злочинів можна класифікувати на декілька груп: 1) за об'єктом злочинного посягання, (потерпілий від вбивства; потерпілий від зґвалтування; потерпілий від крадіжки тощо); 2) за типом поведін-ки потерпілого від злочину (потерпілий з правомірною поведін-кою; потерпілий з неправомірною поведінкою; потерпілий з нейт-ральною поведінкою); 3) за формою вини злочинного посягання (потерпілий від навмисного злочину; потерпілий від необережного злочину) тощо. Існують й інші класифікації потерпілих, напри-клад, залежно від їх статі, віку, специфіки виконуваної діяльності, соціального статусу, рівня освіти тощо.

5. Об’єктивна сторона злочину

5.1. Поняття і значення об'єктивної сторони складу злочину

Об'єктивна сторона складу злочину - це сукупність передбачених законом про кримінальну відповідальність ознак, що характеризують зовнішній прояв суспільно небезпечного діяння, що робить замах на об'єкти кримінально-правової охорони, а також об'єктивні умови цього посягання.

Об'єктивна сторона визначає: а) у чому полягає злочин; 2) яким чином він скоюється; 3) у яких умовах (місце, час, обстановка) він протікає; г) за допомогою яких засобів і знарядь скоюється.

Основні ознаки об'єктивної сторони наголошуються в диспозиціях статей Особливої частини КК. Наприклад, тортури з об'єктивної сторони є спричиненням сильного фізичного болю або фізичного або морального страждання шляхом нанесення побоїв, мук або інших насильницьких дій (ст. 127 КК); зґвалтування - статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, загрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи (ст. 152 КК); шахрайство - заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману або зловживання довірою (ст. 190 КК).

Таким чином, суть цих і інших злочинів полягає в суспільно небезпечній дії (бездіяльності), що є основною ознакою об'єктивної сторони. Слід зазначити, що кримінальна відповідальність наступає тільки за суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), а не за думки, намір зробити злочин.

Об'єктивна сторона - показник ступеня суспільної небезпеки злочинного діяння, вона визначає характер заподіяної шкоди об'єкту кримінально-правової охорони.

Шкода може бути фізичною (при вбивстві, тілесному пошкодженні), майновою (при злочинах проти власності), моральною (наруга над могилою), політичною (наруга над державною символікою) і т.д.

Значення об'єктивної сторони полягає і у тому, що вона дозволяє відмежувати один злочин від іншого. Деякі злочини, схожі по об'єкту, суб'єктивній стороні, суб'єкту, відрізняються тільки по об'єктивній стороні. Наприклад, об'єктивна сторона крадіжки полягає в таємному викраданні чужого майна (ст. 185 КК), грабежу - у відкритому викраданні чужого майна (ст. 186 КК), об'єкт же цих злочинів, суб'єкт і суб'єктивна сторона співпадають.

Об'єктивну сторону необхідно розглядати у взаємозв'язку з іншими елементами складу злочину, особливо з суб'єктивною стороною, оскільки злочин - це завжди свідомий акт волевиявлення суб'єкта злочину. Об'єктивні ознаки суспільно небезпечного діяння, характер поведінки особи дозволяють судити і про суб'єктивні моменти злочину - про форму і вид вини, мотив і мету.

Наприклад, при здійсненні крадіжки діяння суб'єкта полягає в таємному викраданні майна (об'єктивна сторона), що свідчить про те, що суб'єкт усвідомлює суспільно небезпечний характер скоєного, бажає обернути чуже майно в свою користь, тобто про наявність в його діях наміру (суб'єктивна сторона). В даному випадку характер діяння впливає на форму і вид вини. Таким чином, об'єктивна сторона є критерієм з'ясування суб'єктивної сторони. При розслідуванні і судовому розгляді кримінальної справи на практиці в першу чергу, як правило, встановлюється об'єктивна сторона злочину, на підставі якої з'ясовуються ознаки суб'єктивної сторони.

Структурно об'єктивну сторону складу злочину утворюють: а) суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність); б) суспільно небезпечні наслідки; в) причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками (у злочинах з матеріальним складом).

Ці ознаки вважаються основними, в сукупності вони складають об'єктивну сторону злочину.

Об'єктивна сторона має також факультативні ознаки: спосіб, місце, час, обстановка, знаряддя і засоби здійснення злочину.

Основні і факультативні ознаки об'єктивної сторони важливі для: а) встановлення наявності складу злочину і тим самим підстави кримінальної відповідальності; б) кваліфікації діяння по відповідних статтях Особливої частини КК; у) призначення справедливого покарання; г) можливості звільнення від кримінальної відповідальності і покарання на підставі закону про кримінальну відповідальність.

5.2. Суспільне небезпечне діяння і його види

Суспільно небезпечне діяння є обов'язковою, стрижньовою ознакою об'єктивної сторони. Без суспільно небезпечного діяння немає злочину.

Поняття „діяння” містить в собі дві форми поведінки особи, що скоює злочин, - дія і бездіяльність.

Переважна більшість злочинів скоюється дією. Це, наприклад, такі злочини,