ПЛАН

1.Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності

2. Злочини, що перешкоджають одержанню достовірних доказів та істотних висновків у справі.

Практичні завдання

Використана література

1.Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ці положення поширюються на всіх без винятку службових осіб, незалежно від того, чи є вони представниками законодавчої, виконавчої або судової гілок влади, виконують свої службові обов'язки у державному чи громадському апараті, в органах місцевого самоврядування або на окремих підприємствах, в ус-тановах і організаціях. Не має також значення службове стано-вище особи, відомча чи галузева належність органу, сфера його діяльності або форма власності, на підставі якої створені та здійснюють свою діяльність ті чи інші організації.

У розділі XVII Особливої частини КК встановлено кримі-нальну відповідальність за діяння (статті 364-370 КК), родовим об'єктом яких є суспільні відносини, що забезпечують нормаль-ну діяльність державного та громадського апаратів, а також апарату управління підприємств, установ, організацій незалеж-но від форми власності. Ці діяння належать до так званих за-гальних видів злочинів, вчинених у сфері службової діяльності (далі - службові злочини), безпосереднім, об'єктом кожного з яких є суспільні відносини, що забезпечують нормальну служ-бову діяльність в окремих ланках державного чи громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ та організацій. Проте чимало норм КК встановлюють відпові-дальність за так звані спеціальні види службових злочинів (на-приклад, статті 162, 210, 238, 284, 351, 371-373, 375 КК), вчинен-ня яких також зумовлено службовим становищем суб'єкта, але їх основним безпосереднім об'єктом є інші суспільні відносини (особисті права і свободи людини та громадянина, господарсь-ка діяльність, власність, інтереси правосуддя тощо). Тому в по-станові Пленуму Верховного Суду України «Про судову прак-тику у справах про перевищення влади або службових повнова-жень» від 26 грудня 2003 р. зазначено, що кваліфікація таких діянь ще й за статтями 364-370 КК можлива лише за наявності реальної сукупності загальних та спеціальних видів службових злочинів.

Об'єктивна сторона службових злочинів характеризується певними ознаками. Одні з цих злочинів (статті 364 і 367 КК) можуть бути вчинені як шляхом дії, так і бездіяльності, а інші (статті 365, 366, 368-370 КК) - лише шляхом активної поведін-ки - дії. Обов'язковою ознакою цих злочинів є наявність безпо-середнього зв'язку між діянням особи та її службовою діяльні-стю, оскільки вони завжди обумовлені службовим становищем суб'єкта і вчинюється всупереч інтересам служби.

У частині 1 ст. 366, статтях 368-370 КК встановлено відпові-дальність за злочини з формальним, а у статтях 364, 365, 367, ч. 2 ст. 366 - з матеріальним складом. Обов'язковою ознакою об'єк-тивної сторони злочинів, передбачених у частинах 1 статей 364, 365 і 367 КК, є суспільно небезпечні наслідки, які полягають у заподіянні істотної шкоди охоронюваним законом правам, сво-бодам та інтересам фізичних, юридичних осіб, державним або суспільним інтересам. Така істотна шкода може полягати у за-подіянні: 1) матеріальних (майнових) збитків; 2) нематеріаль-ної (фізичної, моральної, організаційної тощо) шкоди; 3) мате-ріальних збитків у поєднанні з наслідками нематеріального характеру.

Згідно з п. 3 примітки до ст. 364 КК шкода, що полягає у заподіянні матеріальних збитків, визнається істотною, якщо вона в сто й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно п. 22.6 ст. 22 Закону України „Про податок з прибутку фізичних осіб” якщо норми інших законів роблять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для мети їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів чи правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 вказаного вище Закону для відповідного року (з урахуванням положень пункту 22.4 зазначеної статті).

Згідно ж п.п.6.1.1 п. 6.1 ст. 6 цього Закону податкова соціальна пільга встановлена у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі, встановленій законом на 1 січня звітного податкового року.

Згідно п.22.4 ст.22 вказаного вище Закону на перехідний період встановлені відповідні розміри податкової соціальної пільги(її відсотки). Зокрема, в 2006 році – у розмірі 80 відсотків суми податкової соціальної пільги, визначеної в п.п. 6.1.1 п. 6 ст. 6 вказаного Закону.

Що ж стосується розміру мінімальної заробітної плати, то він визначається кожного року Законом України „Про державний бюджет України”. Зокрема, згідно ст. 82 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” мінімальна заробітна плата з 1 січня 2006 року встановлена в сумі 350 грн.

Таким чином, на 2006 рік розмір неоподатковуваного мінімуму в частині кваліфікації злочинів буде становити 80 відсотків мінімальної заробітної плати, а саме, 350х80:100 = 280 (грн.).

Причому матеріальна шкода: а) може бути реальною і тоді полягає у заподіянні прямих майнових збитків; б) може полягати в так званій упущеній вигоді - неодержаних доходах; в) може складатися із суми реальних матеріальних збитків і упущеної вигоди.

Питання про те, чи є шкода істотною, якщо полягає у запо-діянні наслідків нематеріального характеру, вирішується у кож-ному окремому випадку з урахуванням конкретних обставин справи. Судова практика визнає істотною таку шкоду, яка по-лягає: у порушенні охоронюваних Конституцією, іншими зако-нами прав та свобод людини й громадянина (права на свободу
й особисту недоторканність, недоторканність житла, виборчі, трудові, житлові права тощо; у підриві престижу та