2. Злочини, що перешкоджають одержанню достовірних доказів та істотних висновків у справі.

Примушування давати показання (ст. 373)

Примушування давати показання при допиті шляхом незаконних дій з боку особи, яка проводить дізнання або досудове слідство.

Ті самі дії, поєднані із застосуванням насильства або із знущанням (витяг).

Згідно з Конституцією України кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню (ч.ч. 1 і 2 ст.28). Обвинувачення не може ґрунтувати-ся на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях (ч.3 ст.62).

Виходячи з цих положень, кримінально-процесуальне законодавство забороняє домагатися показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шля-хом насильства, погроз та інших незаконних заходів (ч.3 ст.22 КПК). Ст. 373 є кримі-нально-правовою гарантією додержання вимог закону під час проведення допиту, оч-ної ставки, пред'явлення для впізнання та відтворення обстановки і обставин події.

Потерпілими від злочину можуть бути такі учасники кримінального процесу на стадії попереднього розслідування: свідок, підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, експерт.

Об'єктом злочину є нормальна діяльність органів дізнання і досудового слідст-ва. Додатковим об'єктом виступають права й інтереси особи, її здоров'я, честь і гід-ність, які порушуються примушуванням.

Об'єктивна сторона злочину містить вказівку на характер дій (примушування давати показання) і спосіб здійснення цього примушування (шляхом незаконних дій). Під примушуванням давати показання розуміється домагання від особи, яка допи-тується, бажаних показань шляхом застосування психічного або фізичного впливу. Незаконними діями у розумінні ч.1 ст.373 вважаються різні форми психічного впливу:

1) погроза застосувати насильство до допитуваного або до близьких йому осіб, розго-лосити відомості, що ганьблять допитуваного або цих осіб, або ставлять їх у невигід-не становище, притягнути допитуваного або вказаних осіб до відповідальності за зло-чини, які вони не вчиняли, тощо; 2) обман (демонстрування фальшивої постанови про арешт, брехливе повідомлення про те, що відносно допитуваного є докази його вини, тощо); 3) приниження гідності особи допитуваного (образою, яка вчиняється словами чи жестами, вимога дати клятву тощо); 4) задобрювання (нездійсненими обі-цянками закрити кримінальну справу, звільнити з-під варти, незаконними матеріаль-ними заохоченнями: частування горілкою, наркотиками тощо); 5) інші методи психо-логічного впливу (залучення до допиту гіпнотизерів, екстрасенсів тощо).

Не повинні розглядатися як протизаконні тактичні і психологічні прийоми допиту, що вироблені наукою криміналістикою і не суперечать кримінально-процесуальним нормам відносно допиту свідка, потерпілого, обвинуваченого тощо. Так, слідчий сам розробляє послідовність постановки питань в ході допиту, пред'явлення допитувано-му доказів, він може запропонувати допитуваному намалювати малюнки, накреслити схеми, співставляти їх з офіційними документами тощо.

Для кваліфікації вчиненого за ст.373 не має значення, яких показань, правдивих чи неправдивих, домагався суб'єкт.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення незаконного впливу, який спрямований на примушування допитуваного давати показання.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Суб'єктом злочину може бути особа, котра проводить дізнання або досудове слідство, незалежно від посади, яку вона займає. Це стосується і випадків, коли участь особи обмежується навіть однією слідчого дією.

Вказані у ст. 373 дії, якщо вони вчинені співробітником правоохоронного органу не під час допиту або іншої слідчої дії, тягнуть відповідальність за ст. 365.

Примушування давати показання на виконання злочинного наказу або розпоря-дження не звільняє особу, що проводить дізнання чи досудове слідство, від відпові-дальності. Особа, що віддала злочинний наказ або розпорядження, має нести відпо-відальність як організатор злочину.

Кваліфікуючими ознаками злочину є поєднання діяння: а) із застосуванням на-сильства або б) із знущанням над особою, яку допитують. Насильством є завдання удару, побої, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень (тяжке тілесне ушкодження при таких обставинах тягне кваліфікацію за сукупністю злочинів) тощо. Знущання з особи розуміється як глум (плювок в обличчя, примушу-вання робити дії, які найбільш цинічно принижують гідність людини, тощо).

Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383)

Завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу дізнання про вчинення злочину.

Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо
тяжкому злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів (витяг).

Заяви або повідомлення громадян про злочин, що готується або вже вчинений, є приводом для порушення кримінальної справи. Неправдиве
повідомлення або заява про вчинення злочину можуть стати причиною судової поми-лки, мати тяжкі наслідки для однієї або декількох осіб. Винний використовує таким чи-ном правосуддя у своїх незаконних цілях.

Об'єктом злочину є діяльність суду, а також органів дізнання, досудового слідст-ва і прокуратури. Додатковим об'єктом можуть виступати воля, честь і гідність грома-дян, що неправдиво звинувачені у вчиненні злочину.

З об'єктивної сторони діяння характеризується завідомо неправдивим повід-омленням суду, прокурору, слідчому або органу дізнання про вчинення злочину. Ана-логічне повідомлення у інші інстанції (засоби масової інформації, органи влади і управління, адміністрації організацій, установ, підприємств тощо) не утворює розгля-дуваного складу злочину.

Завідомо неправдиве повідомлення буде мати місце, якщо воно містить цілком або частково брехливі відомості