чи письмовій) свідка, експерта чи пере-кладача особі, що провадить дізнання, слідчому суду (судді), а також комісії Верхов-ної Ради України. Неправдива заява свідка, що він не обізнаний з питаннями, які ста-новлять інтерес для правосуддя, кваліфікується за ст. 384. Щодо експерта та пере-кладача, то мається на увазі, що вони до відмови добровільно дали згоду взяти участь у процесі у такій якості.
Відповідальність експерта та перекладача настає тільки тоді, коли відмова викону-вати покладені на них обов'язків була зроблена без поважних (з погляду державних інтересів) причин за наявності можливості їх виконання. Відмова, викликана поважни-ми причинами (експерт посилається на свою некомпетентність або недостатність представлених на експертизу матеріалів (ст. 77 КПК), перекладач доходить висновку, що недостатньо знає мову, з якої треба робити переклад, тощо), у випадку підтвер-дження цих обставин, не тягне кримінальної відповідальності
Злочин вважається закінченим з моменту чітко вираженої і зафіксованої відмови.
Суб'єктом злочину можуть бути свідок, експерт та перекладач, які досягли 16 років. Потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, цивільний позивач та цивільний від-повідач за відмову від давання показань відповідальність не несуть.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом: особа усві-домлює, що без поважних причин відмовляється від виконання своїх обов'язків і ба-жає цього.
Згідно з Конституцією України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї та близьких родичів коло яких ви-значається законом (ч.1 ст.63). Конкретизуючи це положення, ч.2 ст.385 встановлює, що не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді щодо себе, а також членів
її сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експер-та, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку (ст. 386)
Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта до суду, ор-ганів досудового слідства, тимчасових слідчих та тимчасових спеціаль-них комісій Верховної Ради України чи дізнання, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку, а також до давання завідомо неправдивих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, насильс-твом, знищенням майна цих осіб чи їх близьких родичів або розголошен-ня відомостей, що їх ганьблять, або підкуп свідка, потерпілого чи експер-та з тією самою метою, а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання чи висновок (витяг).
Згідно з абз. 2 п.8 постанови ПВСУ від 12 квітня 1996 р. №4 "Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів", якщо будуть встановлені дані, які свідчать про перешкоджання з'явленню до суду свідка, потерпілого або експерта або про примушення їх до відмови від давання показань чи висновку, до давання за-відомо неправдивих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, знищенням їх майна чи майна їх близьких родичів або розголошення відомостей, що їх ганьблять, про підкуп з тією ж метою свідка, потерпілого чи експерта, а так само про погрозу вчи-нити зазначені дії з помсти за раніше дані показання чи висновок, суд одночасно зі справою має вирішити питання про притягнення винних у цьому осіб до кримінальної
відповідальності.
Об'єктом злочину є діяльність суду, органів досудового слідства, дізнання, ко-місій Верховної Ради України, додатковим об'єктом - особисті та інші права і інтереси фігуруючих у справі свідків, потерпілих, експертів, їх близьких родичів.
З об'єктивної сторони діяння може бути виражено в одній із описаних у
ст.386 форм.
Перешкоджання з'явленню має на увазі недопущення прибуття до особи, що веде дізнання, досудове слідство, в засідання суду, а також на засідання відповідної комісії Верховної Ради України в будь-який час або саме в такий, на який викликається сві-док, потерпілий чи експерт, шляхом психічного впливу, з застосуванням хоча б однієї з перелічених у законі погроз. Перелік погроз, даний у статті, є вичерпним. Примушу-вання до відмови від давання показань чи висновку до давання завідомо неправдивих показань чи висновку також передбачає психічний вплив на вказаних осіб хоча б одним з перелічених способів.
Погроза розголошення відомостей, що ганьблять особу - спосіб психічного зло-чинного впливу на свідка, потерпілого, експерта, щоб примусити його вчинити якісь дії або відмовитись від вчинення певних дій (шантаж).
Відомості, що ганьблять особу, це певні факти, що стосуються особистого жит-тя свідка, потерпілого експерта чи їх близьких родичів і які вони бажають зберегти у таємниці; погроза їх розголошення використовується винним, щоб досягти своєї зло-чинної мети. При цьому не має значення, наскільки ці відомості є такими, що ганьб-лять особу чи його близьких, наскільки вони відповідають дійсності.
Відомості, що ганьблять особу, завжди принижують її гідність і честь. Гідність - це сукупність високих, заслуговуючих на повагу і гордість моральних якостей і етичних принципів особи, її всебічно позитивна репутація серед людей, що її знають, а також повага цих якостей і принципів в самому собі. Дане визначення гідності охоплює і по-няття честі людини, як її (гідності) невід'ємної частини.
Підкупом є передача особисто або через посередника матеріальних цінностей (гро-шей, майна), надання матеріальних вигід (користування автомашиною, дачею тощо) або обіцянка здійснення таких дій. Розміри підкупу значення для кваліфікації не мають.
Вказані злочинні дії можуть бути вчинені на будь-який стадії процесу.
Злочин вважається закінченим з моменту висловлення погрози або обіцянки передати матеріальні цінності (надати матеріальні вигоди), незалежно від подальшої поведінки осіб, на яких здійснювався вплив.
Якщо погроза була фактично здійснена, винний відповідає за сукупністю злочинів - за ст.386 та відповідно ст.ст.115, 121, 122, 125, 126, 127 чи 194. Кваліфікація за сукуп-ністю ст.386 і ст.129