Щодо підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, цивільного позивача, цивільного відповідача, спеціаліста, перекладача, то відповідальність за аналогічні дії стосовно них з боку осіб, які не є працівниками органів правосуддя, з метою відмови від даван-ня показань, давання завідомо неправдивих показань, відмови від позову, участі в процесі, давання завідомо неправдивого перекладу тощо, за цією статтею кваліфіку-ватися не можуть. Якщо відносно цих осіб з вказаною метою мала місце погроза вбивством, коли були реальні підстави побоюватися її виконання, кваліфікація здійс-нюється за ст.129, а при погрозі знищенням майна вказаними у ст.195 способами - за цією статтею.

Якщо внаслідок погрози або підкупу свідок, потерпілий чи експерт дали завідомо неправдиве показання чи висновок, дії винного кваліфікуються за ст.386 і ч.4 ст.27 та ст.384, або, якщо свідок чи експерт відмовляється від давання показань чи висновку, - за ст.386 і ч.4 ст.27 та ст.385.

Суб'єктом злочину може бути приватна особа, яка досягла 16 років. Такі ж дії службової особи, що вчинила їх з використанням свого службового становища, мають бути кваліфіковані за ст.364.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом: особа усві-домлює, що впливає вказаним у ст.386 способом на особу, яка є свідком, потерпілим чи експертом по справі, і бажає цього. Мотивами злочину є перешкоджання всебічно-му, повному і об'єктивному розглядові конкретної справи з метою її вирішення, як того бажає суб'єкт. Що стосується погрози вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання чи висновок, то метою цих дій є внесення побоювання у свідомість особи за своє або близьких родичів життя, здоров'я, майно, честь і гідність, створення дискомфорту. При цьому раніше дані показання чи висновок можуть бути по суті як вірними, так і брехливими.

Практичні завдання:

Задача 1

Директор оптової бази Верник та комірник Лойко обернули на свою користь 900 кг м’яса вартістю 1600 грн., яке поступило на базу в значно більшій кількості ніж було зазначено в документах. Лишки м’яса вони передали для продажу реалізаторам на ринку, Білик та Кашкіній, з якими мали попередню домовленість. Виторгувані гроші всі учасники розділили між собою.

Відповідальність Верник, Лойко, Білик та Кашкіної.

В діях директора оптової бази Верник, комірника Лойко та реалізаторів на ринку Білик та Кашкіної вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є попередня змова групи осіб.

Директор бази Верник відповідно до п. 1 Примітки до ст. 364 КК України є службовою особою, яка обіймає на зазначеному підприємстві посаду, пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків.

Таким чином, будучі службовою особою, Верник привласнив та заволодів чужим майном шляхом зловживання службовим становищем. Ч. 2 та 3 ст. 191 КК України передбачає заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, яке полягає у незаконному оберненні чужого майна на свою користь або користь третіх осіб з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби.

Заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем в даному випадку охоплюється складом зазначеного вище злочину і додаткової кваліфікації за ст. 364 КК України не потребує.

Комірник Лойко скоїв зазначені умовою задачі злочин шляхом привласнення чужого майна, яке знаходилося у його правомірному володінні та віданні. В даному випадку він у змові з іншими особами використав наявні у нього правомочності щодо предмету розкрадання (щодо збереження).

Що ж стосується реалізаторів на ринку Білик та Кашкіної, то вони є співучасниками вказаного злочину і їх дії слід кваліфікувати за ст. 27 та ч. 3 ст. 191 КК України. В даному випадку вони є пособниками такого злочину так як зазделегідь обіцяли збути викрадене майно.

Даний злочин є закінченним.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом, корисливими мотивами та метою.

Суб’єктом злочинів є особи, яким виповнилося до моменту вчинення злочину шістнадцять років. Це ще стосується Лойко, Білик та Кашкіної. Верник, крім того є спеціальним суб’єктом, як службова особа.

Задача 2

Кривомаз зі своїм компаньоном Приходько неправдиво офіційно повідомили про фінансову неспроможність АО „Сумириба”. Внаслідок чого державі було завдано шкоди в сумі 60 тис. грн.

Відповідальність Кривомаз і Приходько.

В діях Кривомаз та його компаньона Приходько вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 218 КК України „Фіктивне банкрутство”.

З об’єктивної сторони даний злочин характеризується активними діями – завідомо неправдивим повідомленням (заявою) кредиторам про фінансову неспроможність суб’єкта господарювання виконати зобов’язання перед кредиторами і бюджетом. Зроблена заява для заявника є завідомо неправдивою, тобто відомості про фінансову неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати зобов’язання не відповідають дійсності. Заява в даному випадку зроблена (повідомлена) офіційно. Можливо це було зроблено усно, письмово, по телеграфу, через засоби масової інформації. Обов’язковою умовою при цьому повинно бути доведення неправдивих відомостей до відома саме кредиторів, а не інших осіб.

Злочин вважається закінченим з моменту повідомлення кредиторам про фінансову неспроможність виконати їх вимоги суб’єктом злочину.

Обов’язковою ознакою злочину є заподіяння великої матеріальної шкоди кредиторові або державі (в нашому випадку державі), якою, згідно з приміткою до ст. 218 КК України, є матеріальна шкода, що в п’ятсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. Матеріальна шкода може бути заподіяна в даному випадку внаслідок, наприклад, неповернення кредиту і несплати відсотків за кредит НБУ, або несплати податків до бюджету.

Шкода, завдана державі