Службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з використанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням (п.1. примітки до ст. 364 КК України).

З умови задачі вбачається, що не лікар Петренко, а саме завідуючий лікарнею Петренко систематично незаконно видавав окремим особам за винагороду листки непрацездатності, а також вимагав у хворих гроші за влаштування в окремих палатах.

Таким чином наголошується, що він є службовою особою, а саме, обіймає керівну посаду – завідувача лікарнею.

Згідно з чинним законом відповідальність за одержання хабара, як зазначено в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 07.10.1994 року „Про судову практику в справах про хабарництво”, можуть нести лише службові особи.

При цьому звертається увага на те, що організаційно-розпорядчі обов’язки – це функції по здійсненню керівництва... трудовим колективом в установах незалежно від форм власності. Такі функції, зокрема, виконують керівники ...державних установ, до якої належить і лікарня, яку очолює Петренко.

Більше того, завідувач лікарнею Петренко одночасно виконує і адміністративно-господарські обов’язки – повноваження по управлінню та розпорядженню державним майном (установленню порядку його зберігання, реалізації та забезпечення контролю за такими операціями тощо).

Якщо в ході досудового слідства було доведено, що пацієнти розуміли, що дають хабара саме службовій особі (завідуючому лікарнею) і що саме службова особа (завідуючий лікарнею), а не лікар вимагає такого хабара і це в подальшому знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду справи, то орган досудового слідства правильно кваліфікував дії останнього, а суд виніс законний вирок.

У адвоката, звичайно, є право на спочатку апеляційне, а вже потім на касаційне оскарження вироку. В разі, коли стороною захисту будуть наведені докази, що Петренко скоїв зазначені вище дії не як службова особа, а як лікар, то можливе не припинення провадження по справі, як це зазначено в умові задачі, а перекваліфікація злочину з ч. 2 ст. 368 КК України на ст. 354 КК України, як незаконне одержання шляхом вимагання працівником державного підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, в будь-якому вигляді матеріальних благ або вигід майнового характеру у значному розмірі за виконання чи невиконання будь-яких дій з використанням становища, яке він займає на підприємстві, в установі чи організації.

Але доводи адвоката повинні бути досить обгрунтованими. Отже визнати Петренка суб’єктом службового злочину можливо за вказаних вище обставин.

Використана література:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року;

2. Кримінальний кодекс України від 1 вересня 2001 року;

3. М.І.Бажанов Кримінальне право України, „Юрінком Інтер”, -К:, 2005;

4. В.О.Кондратьєв Кримінальне право України, „Атіка”, -К:, 2002;

5. П.Л.Фріс Кримінальне право України, заг. частина, „Атіка”, -К:, 2004;

6. М.І.Мельник, В.А.Клименко Кримінальне право України, заг. частина, „Юридична думка”, -К:, 2004;

7. С.С.Яценко Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України, -К:, „А.С.К.”, 2002.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ:

Задача 1

Директор оптової бази Верник та комірник Лойко обернули на свою користь 900 кг м’яса вартістю 1600 грн., яке поступило на базу в значно більшій кількості ніж було зазначено в документах. Лишки м’яса вони передали для продажу реалізаторам на ринку, Білик та Кашкіній, з якими мали попередню домовленість. Виторгувані гроші всі учасники розділили між собою.

Відповідальність Верник, Лойко, Білик та Кашкіної.

Верник, що за умовами задачі є директором бази, відповідно до п. 1 Примітки до ст. 364 Кримінального кодексу України є службовою особою, яка обіймає на зазначеному підприємстві посаду, пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків. Будучі службовою особою, Верник привласнив та заволодів чужим майном шляхом зловживання службовим становищем. 2 та 3 частини ст. 191 Кримінального кодексу України передбачає заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, яке полягає у незаконному оберненні чужого майна на свою користь або користь третіх осіб з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби.

Додаткової кваліфікації за ст. 364 Кримінального кодексу України, заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем не потребує, так як в даному випадку охоплюється складом зазначеного вище злочину.

Лойко, що обіймає посаду комірника, скоїв злочин шляхом привласнення чужого майна, яке знаходилося у його правомірному володінні та віданні. В даному випадку він у змові з іншими особами використав наявні у нього правомочності щодо предмету розкрадання (щодо збереження).

Реалізатори Білик та Кашкіна є співучасниками вказаного злочину і їх дії слід кваліфікувати за ст. 27 та ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України. Вони є пособниками цього злочину так як зазделегідь обіцяли збути викрадене майно.

Суб’єкти злочинів - особи, яким виповнилося на момент вчинення злочину шістнадцять років.

Всі особи в задачі є повнолітніми. Верник, крім того є спеціальним суб’єктом - службовою особою.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом, корисливими мотивами та метою.

Даний злочин є закінченним.

В діях директора оптової бази Верник, комірника Лойко та реалізаторів на ринку Білик та Кашкіної вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є попередня змова групи осіб.

Задача 2

Кривомаз зі своїм компаньоном Приходько неправдиво офіційно повідомили про фінансову неспроможність АО „Сумириба”. Внаслідок чого державі було завдано шкоди в сумі 60 тис. грн.

Відповідальність Кривомаз і Приходько.

Кривомаз та Приходько є громадянами-засновниками АО „Сумириба”, а отже їх дії підпадають під ознаки злочину, передбаченого ст. 218 Кримінального