Поняття і значення суб'єктивної сторони складу злочину

Суб'єктивна сторона складу злочину являє собою психологіч-ний зміст злочину, його внутрішню (у відношенні до об'єктивної сторони) сторону. Вона нерозривно пов'язана з іншими елемента-ми складу злочину, оскільки в психіці суб'єкта знаходять відобра-ження усі об'єктивні якості злочинного діяння.

В юридичній літературі суб'єктивна сторона складу злочину визначається як внутрішня сторона злочину, тобто психічна дія-льність особи, що відображує ставлення її свідомості й волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчиняється, і до його наслідків.

Іноді її визначають і як внутрішню сторону злочинного діяння; як внутрішні процеси, які відбуваються у психіці осудної особи під час вчинення нею передбаченого кримінальним законом суспі-льно небезпечного діяння.

Але у будь-якому разі сутність визначення цього елемента складу злочину пов'язується із психічним ставленням суб'єкта, яке розглядається та враховується лише відносно суспільно небезпеч-ного діяння та його наслідків і повинно характеризуватися кон-кретною формою вини.

До ознак, які утворюють суб'єктивну сторону складу злочину, віднесені: вина, мотив, мета злочину та емоційний стан. Слід зазначити, що останню ознаку суб'єктивної сторони виділяють не всі вчені.

Вина - основна й обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого злочину. Мотив і мета - це факультативні ознаки суб'єктивної сторони злочину. Вони вимагають свого встановлен-ня лише у тих випадках, коли про це прямо зазначено у законі (в диспозиції статті Особливої частини КК, або коли вони одно-значно випливають зі змісту злочину.

У деяких випадках кримінальний закон вказує на особливий емоційний стан як ознаку суб'єктивної сторони. Так, відповідно до статей 116, 123 КК такий емоційний стан, як сильне душевне хви-лювання, входить до змісту суб'єктивної сторони складу цих злочинів.

Ознаки, які утворюють суб'єктивну сторону, в реальній дійс-ності являють собою єдине ціле, але у подальшому в методичних цілях будуть розглядатися самостійно, що дасть можливість глиб-ше пізнати їх зміст і сутність, а також визначити їх роль і значення для кримінальної відповідальності та покарання винного.

Встановлення суб'єктивної сторони - це завершальний етап процесу констатації складу злочину. Глибоке вивчення суб'єктив-ної сторони складу злочину полягає в правильному розумінні (тлу-маченні) диспозиції кримінально-правової норми і в об'єктивному та всебічному аналізі умов і обставин злочинного діяння.

Повне і всебічне встановлення ознак, що характеризують суб'єк-тивну сторону складу злочину, є необхідною умовою правильної кваліфікації злочину, визначає ступінь суспільної небезпеки діян-ня й особи, яка його вчинила, впливає на застосування покарання.

2. Вина: її поняття та форми

Як уже зазначалось, основною й обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони складу злочину є вина. Принцип, відповідно до якого кримінальна відповідальність можлива лише за наявності вини, сформульований у ст. 62 Конституції України. У ній зазна-чено: «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним виро-ком суду».

Це конституційне положення конкретизується у статтях 24, 25 Загальної частини КК та в статтях Особливої частини КК. Воно свідчить про недопустимість у вітчизняному кримінальному праві об'єктивного ставлення у вину, тобто покладення відповідальності за заподіяні суспільно небезпечні наслідки за відсутності вини особи, яка їх заподіяла.

Поняття вини визначається у законі. У ст. 23 КК сказано, що «виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяль-ності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у фо-рмі умислу чи необережності».

Основними категоріями, які характеризують вину, є її зміст, сутність, форма та ступінь.

Аналіз цих категорій дозволяє глибше пізнати інститут вини в кримінальному праві. Такий аналіз має велике практичне значення як для законодавчого визначення вини, так і для його застосування на практиці.

Зміст вини - це сукупність психічних елементів, у яких відоб-ражаються об'єктивні ознаки злочину, які виражають певне став-лення особи до цих ознак. Тобто, вона характеризує відображення у психіці (свідомості) особи фактичних ознак, які характеризують об'єкт і об'єктивну сторону. Зміст вини - це зміст умислу або необережності при вчиненні конкретного злочину.

Сутність вини полягає у негативному ставленні особи, яка вчиняє суспільнонебезпечне діяння, до суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом.

Форма вини характеризує певний зв'язок психічних ознак, які складають зміст вини, з об'єктивними ознаками злочину. Чинне кримінальне законодавство виділяє дві форми вини - умисел (ст. 24 КК) і необережність (ст. 25 КК).

З аналізу статей 24 та 25 КК випливає, що визначення форми вини базується на поєднанні ознак інтелектуального та вольового моментів. Ці ознаки, у свою чергу, пов'язані з ознаками об'єктивної сторони складу злочину - дією (бездіяльністю) і наслідками.

Отже, кожна форма вини включає в себе ознаки, які характери-зують свідомість і волю особи. Перші з цих ознак називаються ін-телектуальними, а другі - вольовими ознаками. Різне співвідно-шення інтелектуальних і вольових ознак психічної діяльності осо-би при вчиненні нею злочину дає можливість конструювати різні форми вини та її види.

Ступінь вини - це кількісна характеристика вини. Вона визна-чає тяжкість вчиненого діяння й небезпечність особи винного.

Ступінь вини суб'екта визначається: 1) суспільною небезпечні-стю вчиненого діяння; 2) особливостями психічного ставлення винного: формою вини, характером умислу або необережності; 3) мотивом і метою злочину; 4) обставинами, що характеризують особу винного; 5) причинами злочину та умовами, що вплинули на формування злочинного умислу або на допущення особою необ-ережності.

Встановлюючи вину, необхідно виходити із її об'єктивного іс-нування в реальній дійсності. Відсутність вини означає відсутність суб'єктивної сторони, а отже,- складу злочину. Правильне визна-чення форми і ступеня вини є запорукою правильної кваліфікації злочину і визначення адекватної та справедливої