3. Умисел та його види

Відповідно до закону (ч. 1 ст. 24 КК) умисел буває двох видів: прямий і непрямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльнос-ті), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК).

Інтелектуальний момент прямого умислу включає: а) усвідом-лення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії або бездіяльності); б) передбачення його суспільно небез-печних наслідків. Вольовий - в бажанні настання злочинних нас-лідків.

Усвідомлення суспільно небезпечного характеру свого діяння включає: а) усвідомлення фактичного характеру вчиненого діяння і б) усвідомлення його шкідливості для охоронюваних законом про кримінальну відповідальність суспільних відносин (конкрет-них інтересів суспільства). Очевидно, що, не усвідомлюючи фак-тичну сторону свого діяння, особа не може усвідомлювати і його суспільно небезпечний характер. Так, при вчиненні крадіжки осо-ба усвідомлює, що таємно викрадає чуже майно (фактична сторона діяння), а також усвідомлює, що цим вона порушує право власнос-ті потерпілого (соціальний зміст діяння).

Закон обмежує інтелектуальний момент усвідомленням лише суспільної небезпечності діяння і не вимагає усвідомлення винним його протиправності. Кримінальне право ґрунтується на конституційному принципі, згідно з яким незнання закону не звільняє особу від кримінальної відповідальності (ст. 68 Консти-туції України). Слід зазначити, що усвідомлення протиправності діяння у багатьох випадках може обумовлюватись очевидною не-безпечністю діяння. Це, насамперед, стосується умисних зло-чинів, які є досить поширеними і є кримінально караними у більшості країн світу (убивств, викрадення, зґвалтування, нанесення тілесних ушкоджень тощо).

Передбачення настання суспільно небезпечних наслідків озна-чає передбачення винним тих шкідливих змін, які настануть у суспільних відносинах при вчиненні ним суспільно небезпечного діяння.

Передбачення при прямому умислі включає усвідомлення як можливості, так і неминучості настання відповідних злочинних наслідків.

Передбачення можливості настання вказаних наслідків озна-чає, що ці наслідки в силу якихось причин можуть і не наста-ти. Так, стріляючи з великої відстані, винний передбачає ли-ше можливість настання смерті потерпілого, бо може промах-нутися.

Передбачення неминучості їх настання означає, що усвідом-ленням винного виключаються будь-які обставини, у зв'язку з якими бажані наслідки можуть не настати (скажімо, винний вчи-няє прицільний постріл із близької відстані у голову своєї жертви і передбачає неминучість смерті потерпілого).

Ознаки умислу, вказані у ст. 24 КК, характерні для злочинів із матеріальним складом, необхідними ознаками об'єктивної сторони яких є настання певних суспільно небезпечних наслідків і наяв-ність причинового зв'язку між діяннями особи й наслідками, що настали. Отже, при вчиненні цих злочинів винний передбачає не лише суспільно небезпечні наслідки, але й у загальних рисах - розвиток причинового зв'язку між діянням і злочинним наслідком. Слід зазначити, що особі ставиться у вину настання не будь-яких шкідливих наслідків, а лише тих, які є ознаками об'єктивної сто-рони відповідного складу злочину (наприклад, при вбивстві - смерть потерпілого).

У злочинах із формальним складом, який не передбачає як не-обхідну ознаку певних суспільно небезпечних наслідків, змістом прямого умислу є усвідомлення винною особою суспільно небез-печного характеру свого діяння (дії або бездіяльності) та бажання його вчинити.

Ознака вольового моменту прямого умислу характеризується бажанням настання суспільно небезпечних наслідків. Це бажання передбачає цілеспрямовану діяльність винного. Найчастіше особа прагне у такому разі досягти будь-якої мети, задовольнити ту чи іншу потребу.

Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно не-безпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але сві-домо припускала їх настання (ч. 3 ст. 24 КК).

Інтелектуальний момент прямого умислу, як і непрямого, включає: а) усвідомлення особою суспільно небезпечного харак-теру свого діяння (дії або бездіяльності); б) передбачення його суспільно небезпечних наслідків.

Отже, виходячи із законодавчого визначення прямого й непря-мого умислу, можна зробити висновок, що обидві ознаки інтелек-туального моменту при непрямому умислі ті ж самі, що й при прямому умислі (вони збігаються). Тому суть відмінності непря-мого умислу від прямого - у змісті його вольової ознаки (ознаки вольового моменту).

Особливість вольової ознаки непрямого умислу полягає у то-му, що особа хоча і не бажає, але свідомо припускає настання су-спільно небезпечних наслідків.

При свідомому допущенні характерні для непрямого умислу злочинні наслідки не є ні метою дій винного, ні засобом її досяг-нення. Ці наслідки є побічним результатом діяння винного, спря-мованого на іншу злочинну або незлочинну мету.

В окремих випадках свідоме допущення злочинних наслідків може проявлятися у безпідставному розрахунку на їх ненастання. Але розрахунок і надії винного в таких випадках є абстрактними, вони не мають належного обґрунтування.

Поділ умислу на прямий і непрямий має важливе значення для кваліфікації злочинів та індивідуалізації кримінальної відповіда-льності й покарання, а також для відмежування замаху на злочин від закінченого злочину.

Теорія кримінального права і судова практика, крім прямого та непрямого умислу, виділяють інші види умислу, які за певних об-ставин також можуть мати кримінально правове значення. Так, за часом виникнення й формування відрізняють умисел заздалегідь обдуманий і такий, що виник раптово.

Заздалегідь обдуманий умисел характеризується тим, що у та-кому випадку намір вчинити злочин і сам злочин відокремлені один від одного певним проміжком часу. Протягом цього часу суб'єкт обдумує плани і способи вчинення злочину (місце, час, знаряддя й засоби вчинення злочину тощо).

Умисел, що виник раптово, формується безпосередньо перед самим початком вчинення злочину і відразу ж реалізується.

Окремим видом умислу, що виник раптово, є афективний, тобто такий, що виникає у процесі сильного душевного хвилювання під впливом афекту, раптово під впливом тих чи інших обставин, найчастіше внаслідок протизаконного насильства або