Але ж прокуратура наділена суттєвими владними повнова-женнями. В юридичній літературі частіше йдеться про органи прокуратури як про владу: прокурорсько-обвинувальну; прокурорську, а не наглядову. Найменування влади прокуратури за назвою однієї із функцій, яку вона здійснює (будь-то обвину-вачення, нагляд чи представ-ництво), є неправильним, бо не може охопити увесь функціональ-ний спектр діяльності про-куратури. Тому влада, яка здій-снюється прокуратурою, повинна мати адекватну назву – „проку-рорська влада”.

Який же обсяг публічних справ (компетенція) покладається на Прокуратуру в процесі вирішення кримінально-правових конфліктів, тобто в кримінальному процесі? За чинним законодавством до кримінально-процесуальної компетенції прокурора належать функції щодо здійснення нагляду за додержан-ням законів органами, які прова-дять дізнання і досудове слідство; підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інте-ресів громадянина або держави в суді у випадках, визначених кри-мінально-процесуальним законом (порушення кримінальних справ про злочини, які повинні розгля-датися в порядку справ приватного обвинувачення, коли потерпілий не може захистити свої законні інте-реси, заявлення цивільного позову в інтересах держави тощо); нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обме-женням особистої свободи гро-мадян.

Таким чином, прокурор у кри-мінальному процесі є одночасно і обвинувачем, і наглядачем за дотриманням законів. Ці поло-ження визначають загальні під-стави участі прокурора у кримі-нальному процесі. Вони були сформульовані М. Муравйовим ще в 1892 р., але не втратили своєї актуальності й в наш час. Зазна-чені положення він назвав „прин-циповим вченням про головні підстави всієї прокурорської діяль-ності у кримінальних справах”. Суть вчення полягає у такому. Будучи обвинувачем, прокурор як урядовий орган зобов'язаний пе-реслідувати злочини в суспільних інтересах, але будучи водночас охо-ронцем закону, він здійснює це переслідування в ім'я закону ви-нятково для досягнення істини і до того ж так, що до суду на нього покладається неупереджена участь у попередньому дослідженні, а на суді, де прокурор уже діє як справжній обвинувач, права його урівноважуються правами підсуд-ного, хоча й тут прокуророві забо-роняється будь-яка однобічність і надання будь-яких переваг на ко-ристь обвинувачення. Додаючи до цього загального висновку наукові або теоретичні поняття криміналь-ного процесу, ми віднайдемо, що кримінальна діяльність прокурор-ського нагляду заснована; а) на поєднанні завдань обвинувального із законоохоронним, б) на обов'яз-ку дотримуватися неупередженості, в) на превалюванні начала слід-чого із проявами змагального на-чала, г) на пануванні суспільного або публічного начала в певному співвідношенні з приватними еле-ментами процесу, г) на застосуван-ні начала закономірності, пом'як-шеного доцільністю. Всі ці основні принципи при їх здійсненні в за-коні і на практиці перебувають між собою в тісному взаємозв'язку і постійній взаємодії. Прояв їх можна простежити в усіх припи-сах закону про права і обов'язки прокурорського нагляду: це - фундаментальні засади, на які опирається або навколо яких здійснюється вся його судово-кримінальна робота.

Потерпілий. Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд - ухвалу. Громадянин, визнаний потерпілим від злочину, вправі давати показання у справі.

Потерпілий має право: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилося, - після призначення спра-ви до судового розгляду; брати участь у судовому роз-гляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови судді, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки.

У випадках, визначених КПК, потерпілий має право під час судового розгляду особисто або через свого представника підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати участь у судових дебатах.

У справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права, передбачені цією статтею, мають його близькі родичі.

Представниками потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача можуть бути адвокати, близькі родичі, законні представники, а також інші особи за пос-тановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, судді або за ухвалою суду.

Коли цивільним позивачем або цивільним відповідачем є підприємство, установа чи організація, то представниками їх інтересів можуть бути спеціально уповноважені ними на те особи.

Зазначені в цій статті представники користуються про-цесуальними правами осіб, інтереси яких вони представ-ляють (ст.52 КПК).

Представники потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача. Як представники потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача у справі можуть брати участь: адвокати, близькі родичі, законні представники, правомочні в силу закону представляти під час провадження у кримінальній справі законні інтереси відповідно потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача, а також інші особи за постановою особи, у провад-женні якої перебуває справа.

Представниками можуть бути: опікуни; піклувальники; пред-ставники установ і організацій, у піклуванні яких перебувають ті, кого вони представляють; посадові особи підприємств, установ і організацій, що є цивільними позивачами або цивільними відповідачами. Представники користуються процесуальними пра-вами осіб, інтереси яких вони представляють.

Що я виніс, працюючи над даним питанням, так це те, що на сучасному етапі, на мою думку, у кримінально-процесуальному законодавстві не зовсім розвинений, а отже і не зовсім дієвий інститут представництва. Що я маю на увазі? А те, що представники обмежені в таких своїх правах, бо скористатися своїм правом представляти інтереси такі представники можуть лише ... після винесення дізнавачем, слідчим чи прокурором відповідної постанови про допуск такої особи до участі у справі в якості представника. А що, коли такої постанови такі