Забезпечення прав потерпілого здійснюється покладанням на осіб, що ведуть процес, обов'язку повідомляти потерпілого про при-йняті рішення, роз'яснювати виникаючі з цього права потерпілого, не припускати порушень його прав, сприяти їх реалізації. Напри-клад, у випадку закриття справи потерпілому, відповідно до вимоги ст. 215 КПК України, повинна бути надана копія постанови про за-криття справи або направлено повідомлення з роз'ясненням про-цедури оскарження прийнятого рішення.

Вирок оскаржується в апеляційну інстанцію.

Право на ознайомлення з кримінальною справою по закінченні попереднього слідства реалізується пред'явленням слідчим по-терпілому всіх матеріалів справи в підшитому і пронумерованому виді разом із речовими доказами і матеріалами технічного докумен-тування. Про ознайомлення потерпілого зі справою складається протокол, у якому вказуються всі зроблені ним заяви і клопотання.

Право брати участь у судовому розгляді служить основною га-рантією захисту прав і свобод потерпілого. Тут, в умовах гласності судового процесу, він може брати участь у судовому слідстві і досліджувати всі докази в справі, заявляти клопотання, брати участь у допитах свідків і здійснювати інші дії відповідно до закону і встановленого судом порядку.

Право особисто або через свого представника підтримувати обвинувачення потерпілий має по справах приватного обвинува-чення. Більше того, коли в результаті судового розгляду прокурор переконається, що дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення і відмовляється від обви-нувачення, суд роз'яснює потерпілому та його представнику право вимагати продовження розгляду справи. У цьому випадку по-терпілий самостійно підтримує обвинувачення.

Справи про злочини, передбачені статтею 125, части-ною 1 статті 126 Кримінального кодексу України, а також справи про злочини, передбачені статтею 356 Криміналь-ного кодексу України щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить в та-кому разі право підтримувати обвинувачення. В цих спра-вах дізнання і досудове слідство не провадяться. Зазна-чені справи підлягають закриттю, якщо потерпілий при-мириться з обвинуваченим, підсудним. Примирення може статися лише до видалення суду в нарадчу кімнату для постановлення вироку.

Справи про злочини, передбачені частиною 1 статті 152 Кримінального кодексу України, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, але закривати їх за примирен-ням потерпілого з обвинуваченим, підсудним не можна.

Якщо справа про будь-який із зазначених у частині 1 цієї статті злочинів має особливе громадське значення, а також у виняткових випадках, коли потерпілий у такій справі чи в справі про злочин, зазначений у частині 2 цієї статті, через свій безпорадний стан, залежність від обви-нуваченого чи з інших причин не може захистити свої за-конні інтереси, прокурор порушує справу і за відсутності скарги потерпілого. Справа, порушена прокурором, на-правляється для провадження дізнання чи досудового слідства, а після закінчення розслідування розглядається судом у загальному порядку. Така справа в разі прими-рення потерпілого з обвинуваченим, підсудним закриттю не підлягає.

Прокурор вправі в будь-який момент вступити в спра-ву, порушену суддею за скаргою потерпілого, про злочини, зазначені в частині 1 цієї статті, і підтримувати обви-нувачення в суді, коли цього вимагає охорона державних або громадських інтересів чи прав громадян. Вступ про-курора в справу не позбавляє потерпілого прав, передба-чених статтею 49 цього Кодексу, але справа в цих випад-ках за примиренням потерпілого з обвинуваченим, підсудним закриттю не підлягає.

Справи приватного обвинувачення - це справи, порушувані судом, як правило, тільки за скаргою потерпілих, на яких покла-дається як тягар доведення, так і функція обвинувачення, справи, які розглядаються судом без провадження досудового розслідуван-ня і припиняються за примиренням сторін.

Справи приватно-публічного обвинувачення - це справи, які порушуються, як правило, тільки по скаргах потерпілих, а розсліду-ються в загальному порядку з підтримкою обвинувачення в суді державним обвинувачем.

Провадження у справах приватного обвинувачення. До справ приватного обвинувачення відповідно до ст. 27 КПК України нале-жать справи:

- про навмисне легке тілесне ушкодження і побої (ст.125 і ч. 1ст. 126 КК України);

- про самоуправство, яким заподіяно збитки правам і інтере-сам окремих громадян (ст.198 КК України).

Особливості процесуального провадження у справах приватно-го обвинувачення полягають у такому:

- справи по даній категорії злочинів порушуються, як правило, тільки суддею і не інакше як по скарзі потерпілих;

- скарги потерпілих виступають єдиним приводом до пору-шення справи;

- досудове розслідування не провадиться;

- тягар доведення і функція обвинувачення покладаються на потерпілого (заявника);

- справи підлягають безумовному припиненню за примирен-ням сторін (потерпілого й обвинувачуваного);

- примирення сторін може служити підставою для припинен-ня справи, тільки якщо воно відбулося до виходу суду в дорадчу кімнату для винесення вироку або прийняття іншого рішення;

- у випадках, коли справа про зазначені злочини має особливе суспільне значення, а також у виняткових випадках, коли по-терпілий у такій справі через свій безпорадний стан, залежність від обвинуваченого чи з інших причин не в змозі захистити свої за-конні інтереси, прокурор порушує справу і за відсутності скарги потерпілого. Така справа розслідується слідчим і розглядається судом у загальному порядку.

Порушення кримінальних справ по фактах злочинів, віднесених законом до справ приватного обвинувачення, і притягнення осіб як обвинувачуваних здійснюється суддями районних, міських судів у рамках стадії віддання до суду. Скарги потерпілих за даними кате-горіям справ, які поступають в міліцію чи прокуратуру, підлягають