Прийняте рішення про притягнення особи як обвинуваченого не означає, що ціль розслідування досягнута і його можна закінчити. Потрібно ще допитати обвинуваченого по пред 'явленому обвинува-ченню, перевірити його показання, а при необхідності - виконати інші процесуальні дії. Якщо з урахуванням перевірки показань обвинуваче-ного і інших даних, отриманих у ході подальшого розслідування, до-казів для висновків про винуватість обвинуваченого може бути недо-статньо або буде встановлена його невинуватість, кримінальне переслідування має бути закінчене на підставі, передбаченій ст. 213 КПК.

З моменту винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого між слідчим і обвинуваченим виникають певні кримінально-процесуальні правовідносини. Слідчий зобов'язаний пред’явити особі обвинувачення (ст. 133 КПК), роз'яснити обвинуваченому його права (ст. 142 КПК), надати останньому можливість дати показання у зв'язку з пред'явленим обвинуваченням і зафіксувати їх (ст. 143, 145 КПК), дати можливість обвинуваченому захищатися встановленими законом засобами від! пред'явленого йому обвинувачення і забезпечити охорону його особистих та майнових прав (ст. 21 КПК). Обвинувачений та-ким чином дізнається, в чому він обвинувачується, чим загро-жує йому визнання його винуватим в інкримінованому йому злочинному діянні, і отримує реальну можливість відстоювати свої інтереси за допомогою встановлених законом засобів.

Слідчий, виносячи постанову про притягнення особи як об-винуваченого, викладає в ній свою власну думку про винуватість особи, яка склалася у нього на підставі оцінки тих доказів, що є в справі на момент прийняття такого рішення. І наявність цього акту ще не означає офіційного визнання особи винуватою від імені дер-жави. Висновок про винуватість хоч і є офіційним, але все ж таки це особиста (суб'єктивна) думка слідчого про наявність підстав по-кладення на певну особу кримінальної відповідальності згідно з конкретною кримінально-правовою нормою.

Обвинувачений відповідно до принципу презумпції не винуватості вважається невинуватим до тих пір, доки його винуватість не дове-дена у встановленому законом порядку.

Акт притягнення особи як обвинуваченого не можна вважати початком реалізації кримінальної відповідальності.

Ототожнювати процесуальні право обмеження у стадіях досудового розслідування і судового розгляду з реалізацією кримінальної відповідальності неправильно: при цьому змішуються поняття "кримінальна відповідальність "і "державний примус ".

Під час розслідування справи особа, притягнута як обвинуваче-ний, зазнає ряд обмежень у сфері особистих і майнових прав у резуль-таті застосування до неї заходів процесуального примусу. Але всі ці наслідки притягнення особи як обвинуваченого не є проявом криміналь-ної відповідальності. Заходи процесуального примусу покликані забез-печити нормальний хід здійснення кримінального судочинства у справі, встановлення об 'єктивної істини.

Законодавець надає особливе значення акту притягнення особи як обвинуваченого в системі дій слідчого, дозволяє останньому не погодитися з вказівками прокурора про притягнення конкретної особи як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину і ) обсяг обвинувачення. В даному випадку слідчий не виконує вка-зівок прокурора з цих питань, направляє справу вищестоящому прокурору з письмовим викладенням своїх заперечень. Вище-стоящий прокурор також не може примусити слідчого виконає ці вказівки. Він або відміняє вказівки нижчестоящого прокурора або доручає провадження розслідування в цій справі іншому слідчому (п. 2ст. 114 КПК).

Орган дізнання, здійснюючи провадження у справі, не має прав притягнути особу як обвинуваченого. Ця процесуальна дія є прерогативою слідчого, в провадженні якого знаходиться справа По справах, які знаходяться в провадженні слідчого, прокурор не має права доручити органу дізнання чи іншому слідчому здійснювати акт притягнення особи як обвинуваченого у порядку ст. 114ст. 118 КПК.

Важливе значення притягнення особи як обвинуваченого про являється і в тому, що цим актом обмежуються межі обвинувачення конкретної особи в суді. Відповідно до ч. 1ст. 275 КПК розгляд справи в суді проводиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України.

3. Кримінальний кодекс України.

4. Ларин А.М. Уголовный процесс: структура права и структура законодательства.- М.: Наука, 1985.

5. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України.- К., 1992.

6. Михеєнко М.М., Молдован В.В., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Ділові ігри, задачі.- К., 1992.

7. Михайленко О.Р. Складання процесуальних актів у кримінальних справах.- К., 1992.

8. Савицкий В.М. Язык процессуального закона. Вопросы терминологии.- М., 1987.