Проте, як свідчить практика, всупереч ст. 132 КПК у ряді випадків слідчий пред'являє обвинувачення, форму-лювання якого не відображає обставин вчинення злочи-ну. В окремих випадках у постановах про притягнення особи як обвинуваченого та обвинувальних висновках не зазначаються кваліфікуючі ознаки злочину, є суперечності.

Є факти, коли слідчі пред'являли обвинувачення неповнолітньому або особі, яка через свої фізичні та психічні вади не могла сама реалізувати право на захист, у відсут-ності захисника тощо.

Важливе значення для проведення повного, всебічного й об'єктивного розслідування справи має вибір моменту притягнення особи як обвинуваченого. Як передчасне, так і запізніле притягнення може завдати значної шкоди.

Передчасне притягнення як обвинуваченого, як прави-ло, пов'язане з невмінням оцінити наявність підстав для такого рішення. Небезпечність передчасного притягнення полягає в тому, що воно може призвести до необґрунтованого здійснення цієї процедури, неправомірного застосу-вання щодо обвинуваченого заходів процесуального при-мусу, оскільки після пред'явлення особі обвинувачення слідчі, як правило, обирають обвинуваченому той чи інший вид запобіжного заходу.

Запізніле притягнення особи як обвинуваченого найча-стіше викликано намаганням встановити всі без винятку обставини, що їх потрібно доказати по справі, а потім пред'являти обвинувачення. Це значною мірою обмежує право особи на захист, бо вона не знає, в чому конкретно її обвинувачують, і, не володіючи правами обвинувачено-го, не має можливості активно захищатися від обвинува-чення. Крім того, при не притягненні протягом довгого періоду особи, яка вчинила злочин, як обвинуваченого в неї може скластися враження про свою недоторканість, що сприятиме подальшому вчиненню злочинних дій.

Разом з тим необхідно передбачити гарантії проти зло-вживання слідчим правом вибирати момент притягнення особи як обвинуваченого. Недопустимо, щоб акт притягнення як обвинуваченого проводився в день закінчення строку розслідування справи або незадовго до цього.

Практика штучного затягування визнання особи підозрюваного і пред'явлення їй обвинувачення до фактичного закінчення досудового слідства в справі має на меті обмежити можливість участі захисника при провадженні дізнання і досудового слідства, що обґрунтовано розцінюється судами як порушення прав підозрюваного та обвинуваченого на захист.

Закон передбачає певні гарантії проти самовільного затягування моменту притягнення як обвинуваченого КПК зобов'язує слідчого вирішити питання про притягнення підозрюваного як обвинуваченого протягом десяти діб з моменту застосування запобіжного заходу (ст.118 КПК). Якщо це не буде зроблено, запобіжний захід автоматично відміняється, а особа переходить у ранг свідка.

3. Пред'явлення обвинувачення. Допит обвинуваченого.

Постанова про притягнення як обвинуваченого повинна бути пред'явлена в порядку, що передбачений статтями 133 і 140 КПК. Для пред'явлення обвинуваченому постанови він викликнеться до слідчого по телефону, телефонограмою, телеграмою або повісткою, яка йому вручаєть-ся під розписку із зазначенням часу вручення.

У разі тимчасової відсутності обвинуваченого повістка для передачі йому вручається під розписку кому-небудь із дорослих членів сім'ї, які разом з ним проживають, жит-лово-експлуатаційній організації або адміністрації за місцем його роботи.

Обвинувачений, що перебуває під вартою, викликаєть-ся через адміністрацію місця попереднього ув'язнення (ч. 3 ст. 134 КПК).

У разі неявки без поважних причин обвинувачений підлягає приводу. Згідно з ч. 3 ст. 135 КПК поважними причинами неявки обвинуваченого до слідчого визнають-ся: несвоєчасне одержання повістки, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своє-часно з'явитися до слідчого. Привід обвинуваченого здійснюється органами внутрішніх справ за мотивованою постановою слідчого. Привід обвинуваченого, крім винят-кових випадків, здійснюється вдень.

Для забезпечення обвинуваченому можливості реалізу-вати своє право на захист обвинувачення повинно бути пред'явлено не пізніше двох днів з моменту винесення слідчим постанови про притягнення даної особи як обви-нуваченого і в будь-якому разі не пізніше дня явки обви-нуваченого або його приводу (ст. 133 КПК). Обвинувачен-ня пред'являється пізніше дводенного строку тоді, коли обвинувачений:

а) не може з'явитися з поважних причин;

б) без поважних причин не з'являється за викликом слідчого.

Тоді слідчий застосовує до нього привід (ст.136КПК), а якщо місце перебування не встановлено, то оголошує розшук (статті 138 і 139 КПК).

При пред'явленні обвинувачення особі присутність за-хисника є обов'язковою, крім випадків, якщо особа відмов-ляється від нього та її відмову буде прийнято.

Сам процес пред'явлення обвинувачення досить чітко регламентовано законом. Слідчий, упевнившись в особі обвинуваченого, оголошує йому постанову про притягнення як обвинуваченого (ст. 140 КПК) або надає обвинува-ченому можливість самостійно прочитати постанову. Пе-ревага надається останньому варіанту, бо, прочитавши текст постанови, обвинувачений краще засвоює її зміст і у нього не можуть виникнути сумніви, що слідчий оголосив постанову точно. Після пред'явлення і роз'яснення суті обвинувачення слідчий вручає обвинуваченому копі?'1 постанови про притягнення його як обвинуваченого.

Про пред’явлення обвинувачення, роз’яснення його суті та вручення копії постанови слідчий складає протокол із зазначенням години і дати пред'явлення обвинувачення, який підписують обвинувачений, слідчий та захисник. На наш погляд, порядок підписування протоколу, вказані у ч. 3 ст. 140 КПК, потрібно змінити. Після підпису обвинуваченого доцільніше було б підписувати протокол захисникові, а потім слідчому. У разі відмови обвинуваченого поставити підпис у протоколі, слідчий робить на ньому відмітку про відмову від підпису і зазначає мотиви відмови, про що сповіщає прокурора.

У разі якщо обвинувачений не володіє мовою, на якій ведеться судочинство, зміст постанови перекладається рідною мовою обвинуваченого чи іншою мовою,