Обвинувачений може висловити своє ставлення до пред'явленого обвинувачення лише в тому разі, якщо воно йому зрозуміло у всіх деталях, тому закон пов'язує пред’явлення обвинувачення з обов'язком слідчого роз'яснити його сутність. Слідчий повинен у зрозумілих, доступних обвинуваченому висловах пояснити фактичний зміст обвинувачення і його юридичну кваліфікацію. Також корисно ознайомити обвинуваченого з текстом кримінального закону, відповідно до якого пред'явлено обвинувачення, спеціально роз'яснивши його термінологію. Доречно також ознайомити обвинуваченого і з тим, яке покарання може бути призначено йому судом.

Закон (ст. 142 КПК) зобов'язує слідчого при пред'яв-ленні обвинувачення роз'яснити обвинуваченому його процесуальні права на досудовому слідстві, а саме:

знати, в чому його обвинувачують;

давати показання по пред'явленому йому обвинуваченню або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;

подавати докази;

заявляти клопотання про допит свідків, про прове-дення очної ставки, про проведення експертизи, про витребування і приєднання до справи доказів, а також заяв-ляти клопотання з усіх інших питань, що мають значення для встановлення істини в справі;

заявляти відвід слідчому, прокуророві, експертові, спеціалістові та перекладачеві;

з дозволу слідчого бути присутнім при виконанні окремих слідчих дій;

знайомитись з усіма матеріалами справи після за-кінчення досудового слідства;

мати захисника, зокрема, побачення з ним до пер-шого допиту;

подавати скарги на дії та рішення слідчого і проку-рора.

Якщо при пред'явленні обвинувачення і роз'ясненні обвинуваченому його прав брали участь інші особи (перекладач, захисник, педагог або лікар, законний представник обвинуваченого, прокурор), то й вони повинні поставити свої підписи під постановою (статті 85, 144 і 438 КПК).

Іноді обвинувачений відмовляється підписати пред'яв-лену постанову, вважаючи, що підписом він підтверджує правильність викладених в постанові фактів. Слідчий по-винен пояснити, що підписом лише підтверджується факт ознайомлення з постановою про притягнення як обвинуваченого, пояснення ж з приводу пред'явленого обвинува-чення будуть зафіксовані в протоколі допиту.

Допит обвинуваченого, крім випадків, які не терплять зволікання, або за вимогою самого обвинуваченого, має провадитися в денний час (з 6.00 до 22.00). Допит у нічний час заборонений через те, що він може бути використаний як засіб впливу на обвинуваченого з метою отримання від нього визнання своєї вини у вчиненні злочину.

Обвинувачений допитується в місці провадження досудо-вого слідства, а в разі необхідності - і в місці його перебу-вання. При цьому обвинуваченого допитують у відсутності свідків та інших учасників процесу. Обвинувачені по одній і тій самій справі допитуються окремо, а слідчий повинен
вжити заходів для того, щоб особи, викликані на допит по одній і тій самій справі, не могли спілкуватися між собою.

При допиті обвинуваченого за його бажанням може присутнім захисних, а в тих випадках якщо участь захисника у справі має обов'язковий характер, його присутність при допиті теж обов'язкова.

Дача обвинуваченим показань є його правом на захист, а не обов’язком, тому він не попереджується про відповідальність за відмову від дачі показань та за дачу завідомонеправдивих показань. Не допустимі випадки, коли фактично обвинувачений, але як такий процесуально не притягнутий, на досудовому слідстві допитується як свідок про його ж власні дії, що підлягають включенню в зміст обвинувачення. Цей фактично обвинувачений, що допитується як свідок, зобов'язаний відповідати на питання, давати показання, будучи попередженим про кримінальну відповідальність.

Практика допиту як свідка особи, підозрюваної у вчиненні злочину, не узгоджується з чинним кримінально-процесуальним законодавством України і суперечить Міжнародному пакту про громадянські й політичні пра-ва, яким встановлено, що кожен має право не бути поне-воленим до дачі свідчень про самого себе чи до визнання себе винним (п. 3 ст. 14 пакту).

Обвинувачений допитується по суті пред'явленого йому обвинувачення і про інші відомі йому обставини справи, а також щодо наявних у справі доказів. Пояснення обвинуваченого мають важливе доказове значення і підлягають обов'язковій перевірці й оцінці.

Свідчення, які одер-жують під час допиту, зазвичай оцінюють у двох напря-мах: щодо їх відповідності об'єктивній дійсності та щодо їх доказового значення, тобто їх цінності, як доказів, що спри-яють розслідуванню злочинів. Саме з'ясування ролі цих свідчень у кримінально-процесуальному пізнанні визначає пізнавальну функцію оцінки доказів, яку проводить слідчий. Практична реалізація оцінки, яку одержують у ході допи-ту інформації, полягає в застосуванні таких методів, як зіставлення отриманих даних із спільністю доказів, зібра-них у справі, і збиранні додаткових даних, що використо-вуються з метою перевірки свідчень. У разі, якщо в дока-зах, що їх зібрав слідчий, є дані, необхідні для зіставлення з отриманою під час допиту інформацією, слідчий обирає перший метод. Якщо ж дані, отримані під час допиту, є новими або суперечать доказам, зібраним у справі, доціль-но застосувати метод додаткового отримання інформації. Таке отримання може відбуватися в процесуальному ре-жимі окремих слідчих дій, характер і послідовність яких визначається тими даними, що отримані під час допиту. Формування внутрішнього переконання слідчого при оцінці, отриманій у ході допиту, істотно полегшує те, що в його розпорядженні є сукупність доказів, що поступово накопичу-ються. Визначення місця того факту, що оцінюється, у цій сукупності дозволяє дійти правильного висновку.

Закон забороняє домагатися показань обвинуваченого шляхом насильства, погроз та іншими незаконними мето-дами (ч. 3. ст. 22 КПК). За одержання таким шляхом по-казань винні в цьому особи можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності (ст. 373 КК). а початку допиту слідчий повинен запитати обвинуваченого, чи визнає він