буде неправомірним. Збереження час-тини обвинувачення щодо певної особи не дозволить гово-рити про те, що вона вже не є суспільно небезпечною і може бути виправлена та перевихована без застосування кримінального покарання. Але ж наявність саме цих умов обов'язкова для застосування статей 7-10 КПК. Виходя-чи з цього, при залишенні в силі однієї частини обвинувачення немає підстав для припинення кримінальної розслідування щодо другої частини обвинувачення за тями 7-10 КПК. За наявності умов, передбачених і статтями, суд може звільнити від кримінальної від дальності і від покарань особу повністю, але не в окремій його частині.
Щоб не допустити повернення справи на додаткове слідування, потрібно чітко додержуватись правил пред’явлення і зміни обвинувачення.
Обвинувачення, сформульоване в постанові про притягнення як обвинуваченого, зберігає своє значення до набрання обвинувальним вироком законної сили.
У разі відміни вироку апеляційною або нагляд інстанцією та повернення справи на додаткове розслідування обвинувачення зберігає своє юридичне значення, доки не буде змінено або не буде винесено нової постанови про притягнення як обвинуваченого.
Винесення такої постанови перериває перебіг строків давності та притягнення до кримінальної відповідали передбачених ст. 49 КК.
6. Оскарження рішень слідчого та прокурора про притягнення особи як обвинуваченого
У слідчий і судовій практиці виникають питання конституційності чинного кримінально-процесуального законодавства про порядок розгляду скарг осіб, які притягуються по кримінальній справі як обвинувачені.
Вирішуючи спір щодо конституційності положень ст. 234 і ч. 3 ст. 236 КПК України, згідно з якими сі на постанову слідчого та прокурора про притягнені обвинуваченого розглядаються судом першої інстанції попередньому розгляді справи або при розгляді її по Конституційний Суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства і дізнання підлягають доказуванню:
1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);
2 )винність обвинуваченого у вчиненні злочину і ви злочину;
3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання;
4)характер і розмір шкоди, завданої злочином, а та-кож розміри витрат закладу охорони здоров'я на стаціо-нарне лікування потерпілого від злочинного діяння.
Всі ці обставини встановлюються не одночасно. Деякі з них можуть бути встановлені задовго до закінчення роз-слідування, інші - лише наприкінці. Якщо є достатньо доказів, які вказують на вчинення злочину певною осо-бою, виноситься мотивована постанова про притягнен-ня цієї особи як обвинуваченого (ст. 131 КПК України). Основні вимоги щодо змісту цієї постанови зазначено у ст. 132 КПК України.
Відповідно до КПК постанови слідчого і прокурора про притягнення як обвинуваченого можуть бути оскаржені до суду (ч. 5 ст. 234, ч. 2 ст. 236). Проте скарги на ці постанови не розглядаються судом на стадії досудового слідства (ч. 6 ст. 234, ч. 3 ст. 236).
Досудове слідство після винесення постанови про при-тягнення як обвинуваченого продовжується - пред'яв-ляється обвинувачення (статті 133, 140, 144), допитуєть-ся обвинувачений (статті 143, 145, 146), обов'язково проводиться перевірка показань обвинуваченого, розглядають-ся подані ним докази та заявлені клопотання з усіх питань, які мають значення для встановлення істини у справі, зокрема про допит свідків, проведення очної ставки, про-ведення експертизи, витребування і приєднання до спра-ви доказів (пункти 3, 4 ч. 1 с. 142), вживаються всі перед-бачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктив-ного дослідження обставин справи, виявляються обстави-ни, що викривають або виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відпо-відальність (ч. 1 ст. 22 КПК) тощо.
Притягнення як обвинуваченого не є остаточним вис-новком слідчого про винуватість обвинуваченого - оста-точний обвинувальний висновок він робить після закін-чення досудового слідства (ст. 223 КПК). Переконання слідчого |і прокурора у вчиненні особою злочину не озна-чає доведення її винуватості, яка відповідно до конститу-ційно закріпленого принципу презумпції невинуватості особи може бути встановлена лише обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції України). Зібрані досудовим слідством докази винуватості особи перевіряються та оці-нюються судом під час розгляду справи по суті, за резуль-татами яких суд постановляє виправдувальний або обви-нувальний вирок, визнаючи особу відповідно невинува-тою або винуватою у вчиненні злочину.
Перевірка судом на стадії досудового слідства постано-ви про притягнення як обвинуваченого, враховуючи її зміст, фактично означатиме перевірку достатності зібра-них у справі доказів ще до закінчення досудового слідства і перед рішення питання щодо винуватості особи у вчи-ненні злочину ще до розгляду кримінальної справи по суті. Проте згідно з конституційним принципом презумпції невинуватості особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному поряд-ку і встановлено обвинувальним вироком суду (ч. 1 ст. 62 Конституції України).
Таким чином, розглядаючи на стадії досудового слідства скарги на постанови слідчого і прокурора про притягнен-ня як обвинуваченого, суд замість здійснення судового контролю досудового слідства виконуватиме функцію су-дового розгляду кримінальної справи по суті всупереч по-рядку, визначеному КПК України на засадах, встановле-них Конституцією України (статті 59, 61, частини 1, 2, 3 ст. 62, ч. 1 ст. 64, п. 1 ст. 121, статті 124, 129).
На підставі викладеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення ч. 6. ст. 234, ч. З ст. 236 КПК України, згідно з якими скарги на постанови слідчо-го, прокурора про притягнення як обвинуваченого роз-глядаються судом першої інстанції при попередньому роз-гляді справи або при розгляді її по суті, відповідають Кон-ституції України (є конституційними) і повинні розгляда-тись згідно з чинними нормами КПК.
Значення притягнення особи як обвинуваченого
Притягнення особи як обвинуваченого - це одне із важливих процесуальних рішень, яке