- пред'явлення обвинувачення;

- пред'явлення обвинувачення і роз'яснення прав обвинуваченого;

- пред’явлення обвинувачення, роз'яснення прав і допит обвинуваченого.

Погодитись з зазначеними твердженнями не можна на основі таких підстав:

1. Процесуальна особа обвинуваченого з'являється у кримі-нальній справі з моменту винесення постанови про притягнен-ня особи як обвинуваченого (ст. 43 КПК). Відбувається це незалежно від того, знає про це особа, відносно якої винесена постанова, чи ні.

2. Пред'явлення обвинувачення, роз'яснення обвинуваче-ному прав і його допит являє собою самостійну процесуальну дію, яка відрізняється від винесення постанови про притягнен-ня особи як обвинуваченого за своєю суттю та правовою природою.

3. Винесення постанови - це процесуальне оформлення
прийнятого слідчим рішення про обвинувачення особи у скоєнні
почину. Обвинувачений та інші учасники процесу в цій процесуальній дії не беруть участь. В постанові фіксується власна думка слідчого про винуватість конкретної особи, і вона підписується тільки слідчим. Особа наділяється процесуальними правам обов'язками обвинуваченого з моменту винесення зазначеного документа, незалежно від його бажання володіти цими правами і виконувати відповідні обов'язки.

4.У трьох наступних процесуальних діях: пред'явлення обвинувачення, роз'яснення прав бвинуваченому та його допиту обов'язковому порядку бере участь обвинувачений.

5.При пред'явленні обвинувачення слідчий знайомить обвинуваченого із змістом винесеної постанови, пояснює її суть. Про це робиться відмітка в постанові, яка підтверджується підписом обвинуваченого і слідчого (ст. 140 КПК).

6.Відповідно до ст.142 КПК. Обвинуваченому перераховуються права, якими він, як обвинувачений, вже володіє, і роз'яснюється їх суть та значення. Про це в постанові про притягнення обвинуваченого робиться відмітка, що підкріплюється підписом обвинуваченого.

7.Допит обвинуваченого - це слідча дія, спрямована на збирання, перевірку доказів, отримання і фіксацію показань обвинуваченого по суті пред'явленого йому обвинувачення про інші обставини, які мають значення для справи (ст. 143 КПК).

Обвинувачення повинне бути пред'явлене не пізніше 2-х днів з, менту винесення слідчим відповідної постанови (ст. 133 КПК). Як обвинувачений не може з'явитись до органу розслідування в силу яких-небудь обставин (ст. 135 КПК) або місце знаходження його не відоме у зв'язку з тим, що він переховується від розслідуванні з інших причин, обвинувачення пред'являється в день явки або приводу обвинуваченого (ст. 133 КПК). Права обвинуваченому роз'яснюються при пред'явленні обвинувачення (ст. 143 КПК).

Таким чином з моменту винесення постанови до безпосереднього пред'явлення обвинувачення, роз'яснення прав і допиту особи як обвинуваченого може пройти невизначений, а інколи і значний час, який безпідставно віддалив би момент притягнення особи як обвинуваченого, якщо б цей акт включав у себе перераховані дії.

Акт притягнення особи як обвинуваченого вичерпується лише винесенням відповідної постанови. Такі процесуальні дії, як: роз’яснення обвинуваченому його прав, пред’явлення обвинувачення та його допит є наслідком притягнення особи як обвинуваченого, а не структурним елементом цього акту.

Акт притягнення особи як обвинуваченого має важливе політичне і юридичне значення:

1. Він служить одним із засобів забезпечення невідворотності відповідальності осіб, які скоїли злочин;

2.Обґрунтоване обвинувачення дозволяє призначити таким особам справедливе покарання відповідно до характеру і тяжкості скоєного злочину;

3.Законне і своєчасне вирішення питання про притягнення особи як обвинуваченого гарантує влучність кримінальної репресії;

4.Акт притягнення особи як обвинуваченого є початковим моментом забезпечення кримінальної відповідальності особи, винуватої у скоєні злочину. Цим визнається важлива роль цього акту у здійсненні боротьби із злочинністю.

Правильне вирішення питання про притягнення особи як обвинуваченого сприяє досягненню таких перспективних завдань кримінального судочинства, як зміцнення законності та правопорядку, охорона інтересів суспільства, прав і свобод громадян та виховування їх у дусі дотримання Конституції України та відповідних законів ( ч.2 ст.2 КПК).

Юридичне значення акту притягнення особи як обвинуваченого складається також із того, що в стадії досудового розслідування настає новий етап, пов’язаний з тим. Що в процесі розслідування кримінальної справи накопичено достатньо доказів для обвинувачення у скоєні злочину конкретної особи. Це обвинувачення вперше чітко сформоване в офіційному документі – постанові про притягнення особи як обвинуваченого. В ній слідчий дає першо-початковий висновок про наявність і суть кримінально-карного діяння, споєння, споєння скоєного конкретною особою, який може бути кінцевим для даної стадії процесу і взагалі у справі.

Вимога всебічності, повноти і об'єктивності розслідування (ст. 22 КПК) не усувається після притягнення певної особи як Обвинуваченого. Подальше розслідування може привести до вста-новлення обставин, які усувають відповідальність особи, або інших підстав до закінчення кримінального переслідування цієї особи, до виявлення нових осіб, які підлягають притягненню як обвинуваченого.

З винесенням постанови про притягнення особи як обвину-ваченого слідчий набуває право застосувати до обвинуваченого різні заходи процесуального примусу: запобіжні заходи (ст. 149 КПК), привід(ст. 136 КПК), відсторонення його від посади (ст. 147 КПК), накладення арешту на майно (ст. 126 КПК) та інші.

Акт притягнення особи як обвинуваченого знаменує собою поча-ток реалізації функції обвинувачення, яка притаманна діяльності слідчого. В той же час реалізація функції обвинувачення не означає, що зазначена функція має зайняти тепер домінуюче положення відносно інших кримінально-процесуальних функцій слідчого. Головною функ-цією, що здійснюється на всіх етапах досудового розслідування, є фун-кція