Вимоги до змісту касаційної скарги (подання), обсягу перевірки справи касаційним судом (ст. 395 КПК), поря-док розгляду справ з касаційними скаргами (поданнями) на судові рішення, зазначені в ч. 2 ст. 383 КПК, постановлення ухвали і звернення її до виконання такі самі, як ті, що пред'являються до відповідних документів і дій у спра-вах з касаційними скаргами і поданнями на судові рішен-ня, зазначені в ч. 1 ст. 383 КПК.

Згідно ст. 390 КПК до початку розгляду справи в касаційному суді особа, що подала скаргу, прокурор, який вніс подання, та особи, зазначені у ч. 4 ст. 384 КПК , - щодо подання прокурора в межах його позицій, мають право доповнити, змінити або відкликати їх, а також подати свої заперечення на скаргу, подання іншого учасника судового розгляду, додержуючись при цьому вимог ст. 355 КПК.

2. Підстави відміни і зміни вироку.

Скасування або зміна вироку в апеляційному провад-женні може мати місце тільки в тих випадках, якщо для цього є обґрунтовані підстави, які прямо вказані в законі (ст. 367 КПК):

- однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства;

- невідповідність висновків суду, викладених у виро-ку (постанові), фактичним обставинам справи;

- істотне порушення кримінально-процесуального закону;

- неправильне застосування кримінального закону;

- невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Апеляційний суд не має права скасувати виправдуваль-ний вирок лише з мотивів істотного порушення прав підсудного. Апеляційний суд не має права скасувати постанову про незастосування примусових заходів виховно-го або медичного характеру лише з мотивів істотного по-рушення прав особи, щодо якої ставилося питання про застосування цих засобів.

Кожна підстава вимагає перевірки законності вироку (що полягає в додержанні кримінально-процесуального закону та правильному застосуванні норм кримінального закону) та його обґрунтованості (тобто повної відповідності висновків, що в ньому містяться, фактичним обставинам справи). Обґрунтований висновок про те, чи є вирок пра-вильним, можна зробити, лише перевіривши наявність усіх згаданих підстав. Тому не можна погодитися з думкою, що фактично існують дві самостійні підстави для скасу-вання вироку: його незаконність та необґрунтованість.

Підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови у касаційному провадженні є:

- істотне порушення кримінально-процесуального закону;

- неправильне застосування кримінального закону;

- невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Вирок апеляційного суду, постановлений ним як судом першої інстанції, може бути скасований або змінений і в зв'язку з однобічністю, неповнотою дізнання, досудового чи судового слідства або невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

При вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 ст. 398 КПК підстав суд касаційної інстанції керується статтями 368-372 КПК.

Касаційний суд не вправі скасувати виправдувальний вирок або ухвалу, постанову про закриття справи лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого.

У результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне з таких рішень:

- залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційну скаргу чи подання - без задоволення;

- скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування чи новий судовий або апеляційний розгляд;

- скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу;

- змінює вирок, постанову чи ухвалу.

У разі відкликання касаційних скарги чи подання касаційний суд виносить ухвалу про закриття касаційного провадження, якщо іншими учасниками судового розгляду рішення не було оскаржено в касаційному порядку.

На відміну від апеляційної інстанції суд касаційної інстанції не вправі постановити свій вирок.

У касаційному провадженні суд не має права посилити покарання чи застосувати закон про більш тяжкий злочин. Якщо для таких рішень є підстави, справа повертається на новий судовий розгляд чи на додаткове розслідування.

Прийняте рішення не повинно погіршувати становища підсуд-них і осіб, що звернулися зі скаргою.

У рамках встановлених законом повноважень суд касаційної інстанції має право:

а) скасувати вирок і закрити справу в частині обвинувачення, що дістало окрему кваліфікацію;

б) виключити частину (епізод) обвинувачення;

в) виключити з обвинувачення обставини, що обтяжують відповідальність засудженого;

г) виключити висновок про кваліфікацію дій підсудного за ок-ремою статтею, яка зайво ставиться у провину внаслідок помилко-вої оцінки вчиненого як ідеальної сукупності злочинів;

д) при перекваліфікації дій підсудного на статтю, провадження за якою підлягає закриттю через закінчення строків давності, амністію, зміну обстановки, суд, давши оцінку вчиненому, звільняє підсудного від покарання, якщо проти такого остаточного рішення не заперечують підсудні.

Вирок суду залишається без зміни, а скарга (подання) без задо-волення, коли вирок є законним, обґрунтованим і справедливим.

Скасування або зміна вироку. Підставами для скасування або зміни вироку є:

- істотні порушення кримінально-процесуального закону;

- неправильне застосування кримінального закону;

- невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особистості засудженого.

Вирок місцевого, апеляційного суду, постановлений ним як судом першої інстанції, вирок міжобласного суду може бути скасо-ваний або змінений і в зв'язку з однобічністю, неповнотою дізнан-ня, попереднього чи судового слідства або невідповідності вис-новків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

Касаційний суд не має права скасувати виправдувальний вирок або ухвалу, постанову про закриття справи лише з мотивів істот-ного порушення прав обвинуваченого.

Література:

Кримінально-процесуальний кодекс України;

Закон України „Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 року;

Коваленко Е.Г. Кримінальний процес України, „Юрінком”, -К:, 2003;

Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. –К: Юрінком Інтер, 1999.