Слідчий Димок Ю.

Зазначена вище постанова про порушення кримінальної справи не відповідає вимогам КПК України з наступних підстав.

По - перше, слідчий порушив строки прийняття рішення про винесення постанови про порушення кримінальної справи. Рішення має бути прийняте в строк до трьох днів, а у виняткових випадках, коли потрібна перевірка матеріалів - до десяти діб.

По – друге, у вступній частині постанови не вказане звання слідчого.

В – третє, в описово - мотивувальній частині постанови не вказано джерело відомостей про злочин, що слугує приводом до порушення справи, а також коли ці відомості надійшли.

В – четверте, назва постанови за вказаних обставин повинна бути, як „Постанова про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження”.

В – п’яте, не вказана ст. 113 КПК України в описовій частині постанови.

В – шосте, у резолютивній частині постанови не вказано статтю КК України за ознаками якої кваліфікується діяння, що підлягає розслідуванню.

І найголовніше, в даному випадку слідчий не правильно кваліфікував дії водія Омельченка П.Р., який в стані алкогольного сп’яніння скоїв дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої потерпілій були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

Як відомо ДТП – це злочин, скоєний з необережності, тому і кваліфікувати його необхідно не як умисний - за ч. 1 ст. 121 КК України, а за ч. 1 ст. 286 КК України.

Використана література:

Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001;

В.М.Тертишник Науково-практичний коментар до кримінально-процесуального кодексу України, ”А.С.К.”, -К:, 2002;

Следственные процессуальные акты, -М:, 1979.

П.М.Давидов, І.І. Семериков, Процесуальні слідчі акти, Одеса, Приватвидат, 2005

В.Г.Журавльов, Збірник процесуальних документів, які складає слідчий прокуратури, Донецьк, 2004

Фіксація результатів огляду місця події, довідковий посібник під редакцією А.М.Сербулова, Київ, 2001

Значну увагу слід приділяти мові і стилю процесуальних доку-ментів, у тому числі і протоколів слідчих дій.

Мова - це знаково-інформаційна система, що являє собою запас слів та граматичні принципи їх сполучення, за допомогою якої люди можуть спілкуватися між собою, формувати, зберігати та пере-давати знання та будь-яку іншу інформацію в просторі та часі.

Мова має свої різновиди, які називаються стилями.

Беручи за критерій експресивно-стильове забарвлення мови, розрізняють: розмовний стиль, стиль художньої літератури, офіційно-діловий стиль або стиль юридичних та інших ділових до-кументів, стиль політико-публіцистичних творів, стиль наукових праць та трактатів, стиль релігійних книг, стиль народних пісень, частівок та інших фольклорних творів.

Найбільш поширеними та широко вживаними є художній літе-ратурний та офіційно-діловий стилі. В чому відмінність між ними ?

У творах художньої літератури письменники за допомогою різних відтінків значення слів та їх інтонаційно-синтаксичних зв'язків доводять до читача задум твору, висловлюють своє став-лення до зображуваних сюжетів та персонажів, фактів та обставин життя, прагнуть до образності сприйняття та лексико-морфологічної виразності свого твору.

Особливістю стилю художніх творів є емоційна виразність. Ху-дожня мова - це образно-експресивна мова. Експресія (ви-разність) досягається широким використанням епітетів, метафор, порівнянь, гіпербол, архаїзмів, тобто вживанням слів, які мають не тільки семантичне (смислове) значення, а й несуть емоційне забар-влення, а також застосуванням особливої ритміки мови (її інто-наційного строю) та інших засобів. У художній мові слова отриму-ють образне значення та естетичне звучання, якого немає в інших видах мови.

Особливе багатство художнього слова - метафори. Вони дозво-ляють в небагатьох словах реалізувати філософські думки і есте-тичні задуми авторів. Наприклад: "І замість чаю // Сузір'я олівцем качаю// Глоток ковтнувши тиші"; "Душа стражданнями пом'ята // Та не розп'ята"; "Завернувши мрію собою // Весну вернула зимою"; "Ти бачишся мені // Коханкою несмілою // Горю в шале-ному вогні // Хай буде заздра білою // Хоча б недовго - в моїм сні" (В. Тертишник. Хай буде заздра білою. - 2000).

Багатющу й естетично витончену метафоричну палітру вишука-ної художньої семантики являє собою поезія С. Єсеніна та багатьох інших митців слова. Але незважаючи на всю привабливість ху-дожньої мови, юридичні документи пишуться в офіційно-діловому стилі. То які ж саме його особливості?

Якщо з художньої мови виключити епітети, метафори та інші образно-експресивні засоби, залишивши її смисловий бік (квінте-сенцію), то, по суті, ми й отримаємо офіційно-діловий стиль.

Ділове мовлення, якщо воно не доведено багатослів'ям, неоправданим ускладненням лексики розпливчастими багатозначними та неконкретними штампами до пихатого канцеляризму, за яким не видно живої думки, чи не зведено бідністю словарного запасу до сірого, убогого, простонародного "красномовства", є різновидом літературної мови і надбанням культури.

Діловий стиль, як зазначає А. П. Коваль,- це стиль, який задо-вольняє потреби суспільства в документальному оформленні різних актів державного, суспільного, політичного, економічного життя, ділових стосунків між державними організаціями, а також між чле-нами суспільства в офіційній сфері їх спілкування.

Мова юридичних документів має бути простою, зрозумілою, ви-тонченою та гармонійною. Простою не означає "спрощеною". Мову документа не слід як прикрашати метафорами чи іншими ек-спресивними засобами, так і збіднювати або спотворювати канце-лярсько-бюрократичними словами та словосполученнями. В офіційно-діловому стилі важливо добитися точного та лаконічного викладення фактів і висновків.

Офіційно-діловий стиль юридичних документів характери-зується такими мовними особливостями.

1. Мова юридичного документа має бути літературною, без складних граматичних конструкцій та стилістичних зворотів, чіткою, зрозумілою, змістовною та доцільною. Всі дії, предмети, явища позначаються словами, які дають точне уявлення про них з граничною чіткістю.

2. В юридичному документі використовуються такі граматичні
засоби мови, які за умови стислого викладення надають максимум
інформації (прості закінчені речення, відокремлені дієприслівникові звороти тощо), лаконічно передають потрібні відомості.

3. Думки мають викладатися