Отож, найпершим обов'язком нотаріуса є: перевірити, чи відповідає зміст посвідчуваних правочинів дійсним намірам сторін та роз'яснити сторонам зміст і значення правочинів, за посвідчен-ням яких вони звертаються до нотаріуса.

Коли нотаріус з'ясує дійсні наміри сторін і виявить сут-тєві моменти правочинів, він зобов'язаний перевірити, чи відпові-дає зміст цього правочину вимогам закону. Наприклад, нотаріус установив, що сторони бажають укласти договір саме дару-вання квартири. Але під час детального ознайомлення з до-кументами, що їх нотаріус зобов'язаний витребувати для по-свідчення договору відчуження нерухомого майна, встанов-люється, що серед співвласників квартири, які бажають її подарувати, є неповнолітня особа. У цьому випадку нотаріус зобов'язаний відмовити в посвідченні такого правочину, враховуючи те, що його укладення суперечить законові. Згідно із Сімейним кодексом дарувати майно від імені підопічного не можна. Отже, визначення того, чи відповідають наміри сторін на посвідчен-ня конкретного правочину нормам чинного законодавства, також є обов'язком нотаріуса та умовою посвідчення правочинів.

Наступними моментами укладання правочинів, які суттєво впливають на порядок його посвідчення, є встановлення особи громадянина, перевірка його дієздатності чи правоздатнос-ті юридичних осіб, представники яких звернулися до нота-ріуса.

Дієздатність у громадянина виникає з досягненням пов-ноліття (18 років), або раніше, за умови укладення громадя-нином шлюбу в установленому законом порядку. У випадках, коли законом дозволяється одружуватись до досягнення 18 річного віку, неповнолітній набуває дієздатності в повно-му обсязі від моменту одруження.

Якщо під час з'ясування дієздатності учасників правочинів у нотаріуса виникає сумнів щодо віку учасників, він вимагає документ, у якому вказано вік учасника правочину.

Якщо у нотаріуса є підстави вважати, що хтось із учас-ників правочину внаслідок душевної хвороби чи недоумства не може зрозуміти значення своїх дій або керувати ними чи внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотични-ми речовинами ставить свою сім'ю в тяжке матеріальне ста-новище, а відомостей про визнання особи недієздатною чи обмежено дієздатною немає, нотаріус відкладає вчинення правочину і з'ясовує, чи існує рішення суду про визнання особи недієздатною або обмежено дієздатною. Якщо таке рішення судом не виносилося, нотаріус повідомляє про своє припу-щення одну з осіб чи один із органів, зазначених у цивільно-процесуальному кодексі, які можуть звернутися до суду з заявою про визнання цієї особи недієздатною чи обмежено дієздатною.

У своєму листі нотаріус просить повідомити його про винесене рішення. Залежно від прийнятого цією особою чи органом рішення нотаріус або посвідчує правочин, або зупиняє вчинення нотаріальної дії до розгляду справи в суді.

На практиці ми дедалі частіше стикаємося з правочинами, в яких беруть участь неповнолітні громадяни. Здебільшого це - продаж квартир, право власності на які у громадян ви-никло в процесі приватизації, де неповнолітні є повноправними співвласниками об'єкта нерухомого майна, продаж цін-них паперів тощо. Правочини за неповнолітніх, які не досягли 14-річного віку, а також від імені громадян, визнаних у судо-вому порядку недієздатними, укладають батьки (усиновите-лі) чи опікун. Тому неповнолітні чи не-дієздатні особи самі не з'являються до нотаріуса. Правочини укладаються їхніми законними представниками.

Особи віком від 14 до 18 років мають право самостійно вчиняти лише правочини, які не виходять за межі побутових. Але вони особисто беруть участь у будь-яких правочинах, які вихо-дять за межі побутових, підписують їх самостійно, діючи за згодою своїх батьків, усиновителів чи піклувальника. Правочини від імені неповнолітніх віком від 14 до 18 років, а також від імені осіб, визнаних у судовому порядку обмежено дієздат-ними, можуть бути посвідчені лише за умови, що вони вчи-нені за згодою батьків, усиновителів або піклувальників. Тут ми вже маємо наявність двох умов: особиста присутність неповнолітнього віком від 14 до 18 ро-ків чи обмежено дієздатної особи та наявність згоди батьків, усиновителів або піклувальника.

Коли мова йде про осіб віком від 14 до 18 років, хотілося б цю класифікацію провести дещо інакше: з 14 до 16 та з 16 до 18 років. Таке розмежування здаватиметься правильним тоді, коли ми звернемо увагу на наявність у цих громадян документів, що встановлюють їхню особу. Так, основним до-кументом, що встановлює особу громадян, є паспорт. Пас-порт видається громадянинові лише з досягненням 16-річного віку. Документом, що встановлює особу неповнолітнього віком від 14 до 16 років, є його свідоцтво про народження. Цей документ містить прізвище, ім'я, по батькові цього гро-мадянина та його батьків, дату його народження, але не міс-тить фотокартки громадянина, чию особу встановлює нота-ріус, коли посвідчує правочин. У разі укладення правочинів від імені особи до 14 років це не має значення, оскільки сама ця особа взагалі не присутня під час посвідчення правочину, від її імені діють законні представники. А от особа, якій уже виповни-лося 14 років, не тільки присутня під час укладення правочину, а й сама її підписує. Тому особливо важливо встановити її осо-бу. На випадок недосягнення громадянином 16-річного віку, дати, з якої видається паспорт, ідентифікація цього неповно-літнього провадиться лише особами, які надають їй згоду на підписання посвідчуваного правочину. Тому батьки, усиновителі або піклувальники повинні бути особисто присутні під час підписання неповнолітнім віком від 14 до 16 років