Згода батьків, усиновителів або піклувальника на посвід-чення правочинів від імені неповнолітніх віком від 14 до 18 років може бути оформлена нотаріусом, якщо вони з'являться до нього особисто, під час посвідчення правочину, а може бути по-дана нотаріусові вже оформленою.

Якщо батьки, усиновителі або піклувальники прийдуть до нотаріуса і особисто подадуть йому заяву про їхню згоду на посвідчення правочинів, то засвідчення справжності їхнього підпису не потрібне. У цьому випадку нотаріус установлює особу заявника, перевіряє справжність його підпису, про що робить відмітку на заяві, вказує назву документа, його но-мер, дату видачі та назву установи, яка видала документ, що підтверджує особу. Заява про згоду на посвідчення правочинів мо-же бути викладена на звороті примірника правочину, що залиша-ється у справах державної нотаріальної контори чи приват-ного нотаріуса, або на окремому аркуші.

Якщо батьки, усиновителі або піклувальники не з'явля-ються до нотаріуса для посвідчення правочину, то справжність їх-ніх підписів на заяві про їхню згоду на посвідчення правочину від імені неповнолітніх віком від 14 до 18 років, а також від іме-ні осіб, визнаних у судовому порядку обмежено дієздатним, повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку або під-приємством, установою, організацією, в якій вони працюють, навчаються, житлово-експлуатаційною організацією за міс-цем їх проживання чи адміністрацією стаціонарного ліку-вально-профілактичного закладу, в якому вони перебувають на лікуванні.

Якщо батьки (усиновителі) укладають правочин щодо майна, яке належить неповнолітнім, чи дають згоду на укладення таких правочинів, то вони діють як опікуни чи піклувальники своїх неповнолітніх дітей, додержуючись при цьому правил, уста-новлених для опікунів і піклувальників. Згідно зі ст. 71 Сімейного кодексу опікун не має права укладати правочини, а піклувальник давати згоду на їх укладення, без згоди на це органу опіки й піклування. Тому нотаріус обов'язково вимагає дозвіл органу опіки і піклу-вання на право опікуна укладати, а піклувальника - давати згоду на вчинення від імені підопічного правочинів, якщо вони ви-ходять за межі побутових.

Такими правочинами є договори, що потребують нотаріально-го посвідчення і спеціальної реєстрації. Це - договори про відчуження майна, що належить неповнолітнім, відмова від належних підопічному прав, про поділ майна, про поділ чи обмін житлової площі, про видачу письмових зобов'язань тощо.

Батьки на підтвердження своїх повноважень подають сві-доцтва про народження дитини, опікуни - рішення вико-навчих органів місцевого самоврядування.

Питання про дозвіл на право опікуна вчиняти, а піклу-вальника - давати згоду на вчинення від імені підопічного правочинів вирішує орган опіки і піклувальника прийняттям відпо-відного рішення.

Опікун і піклувальник, їхні дружини (чоловік або дружи-на) та близькі родичі не вправі представляти осіб, які пере-бувають під їхньою опікою чи піклуванням, під час укладен-ня правочинів підопічними і чоловіком або дружиною опікуна чи піклувальника та їхніми близькими родичами.

Опікун і піклувальник не мають права здійснювати дару-вання від імені підопічного, а також зобов'язуватись від його імені порукою (ч. 2 ст. 68 Сімейного кодексу).

Усі наведені вище положення поширюються на правочини, що укладаються батьками (усиновителями) як опікунами, та коли вони дають згоду особам віком від 14 до 18 років на вчинення й посвідчення правочинів.

Якщо у правочині бере участь юридична особа, нотаріус пови-нен перевірити її правоздатність. Перевіряючи правоздат-ність юридичних осіб, які беруть участь в правочинах, нотаріуси зобов'язані ознайомитись із їх статутом (положенням).

Якщо правочин вчиняється за участю представника, то пере-віряються його повноваження. Доручення, на якому базу-ються повноваження представника, подається нотаріусу. Но-таріус повинен ознайомитися з оригіналом доручення і ви-значити обсяг повноважень представника. Дійсність доручення, посвідченого у нотаріальному порядку, перевіряється за даними Єдиного реєстру доручень.

Нотаріус не вимагає подання доручень на вчинення правочинів та інших дій від імені керівників юридичних осіб, яким за статутом (положенням) надано право укладати правочини. У цих випадках вимагається лише документ, що посвідчує їхнє службове становище.

Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган, вимагається документ, що стверджує його повноваження на розподіл обов'язків між членами колегіального органу, (статут, установчий договір, постанова про обрання посадо-вих осіб і т. ін.).

Правочини про відчуження або заставу майна, що є спільною сумісною власністю, які підлягають обов'язковому нотаріаль-ному посвідченню, підписуються всіма співвласниками цього майна чи уповноваженими особами.

Відчуження або застава майна, що є колективною влас-ністю, здійснюється за рішенням вищих органів управління власника (з'їзду, конференції, загальних зборів тощо). Ви-значивши справжні наміри сторін і те, що правочин відповідає чинному законодавству в усіх своїх положеннях, установив-ши особу громадян, їхню дієздатність і правоздатність юри-дичних осіб - учасників правочину, оглянувши всі витребувані документи на майно, що підлягає реєстрації, якщо воно є предметом правочину, нотаріус складає проект правочину. Текст правочину, як уже зазначалося, викладається не менш як у двох примірниках. Примірники, що видаються сторонам, виклада-ються на бланках суворої звітності. Один при-мірник залишається у справах нотаріуса.

Текст правочину подається на підпис сторонам. Сторони під-писують усі примірники правочину. Якщо хтось із учасників правочину не може особисто підписатися, то на його прохання, в присутності нотаріуса та його особисто, правочин підписує інша особа.

Коли предметом правочину про відчуження та заставу є май-но, що підлягає реєстрації, як-то: жилий будинок, квартира, дача, садовий будинок, інше нерухоме майно чи автотранс-порт, то нотаріусу обов'язково подаються документи, які під-тверджують право власності на