В окремих випадках можуть бути прийняті довідки, видані підприємствами, установами і організаціями по місцю роботи або проживання, якщо вони разом з іншими документами підтверджують споріднені і інші відносини спадкоємців із спадкодавцем.

Якщо про видачу свідоцтва про право на спадщину згідно із законом просить особа, що вважає себе утриманцем спадкодавця, державний нотаріус повинен переконатися, що вона знаходилась на утриманні спадкодавця не менше одного року до його смерті, а також, що ця особа була непрацездатною на день відкриття спадщини.

На підтвердження факту знаходження на утриманні можуть бути представлені такі документи:

- довідка виконавчого комітету міської ради депутатів або місцевої адміністрації, жилищно-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу або з місця роботи спадкодавця про наявність у нього утриманців;

- довідка органу соціального захисту населення про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

- копія рішення суду, що вступила в законну силу,

- про встановлення факту знаходження на утриманні. Ці документи повинні містити дані про час, протягом якого особа знаходилась на утриманні спадкодавця.

Непрацездатність утриманця, пов'язана з віком, перевіряється по паспорту, свідоцтву про народження; непрацездатність, пов'язана із станом здоров'я, - по пенсійній книжці або довідці, виданій відповідним органом медико-соціальної експертизи.

Місце відкриття спадщини підтверджується:

- свідоцтвом органів реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця, якщо останнє місце мешкання його і місце смерті співпадають;

- довідкою житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої ради депутатів або відповідної держадміністрації або по місцю роботи померлого про його постійне місцепроживання;

- записом в будинковій книзі про постійну прописку спадкодавця, а якщо місцепроживання померлого невідоме, - документом (довідкою виконавчого комітету місцевої ради депутатів або ін.) про місцезнаходження спадкового майна або його частини.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, що підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після надання правовстановлюючих документів про приналежність цього майна спадкодавцю і перевірки відсутності заборони відчуження або арешту цього майна.

Якщо на майно накладений арешт судовими або слідчими органами, видача свідоцтв про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Якщо до складу спадкового майна входить житловий будинок, державний нотаріус вимагає, окрім правовстановлюючого документа довідку-характеристику з бюро технічної інвентаризації, а в місцевостях, де інвентаризація не проведена, - довідку виконавчого комітету відповідної ради депутатів.

У тому випадку, коли правовстановлюючий документ на майно, що підлягає реєстрації, повертається спадкоємцю (свідоцтво про реєстрацію або технічний паспорт на автотранспортний засіб, іншу самохідну машину або механізм, судновий квиток і свідоцтво і т.п.), державний нотаріус перевіряє документ, про що робить відмітку на заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину або на екземплярі цього свідоцтва, який залишається в справах державної нотаріальної контори.

Свідоцтво про право на спадщину після смерті реабілітованого може бути видане державним нотаріусом на підставі відповідного рішення Комісії із питань відновлення прав реабілітованих, яке повинне містити відомості про склад спадкового майна. За наявності такого рішення документи, які засвідчували б приналежність успадкованого майна померлого, не потрібні.

У практиці часто зустрічаються випадки зміни прізвища, імені, по батькові власниками майна. У такому разі одночасно з наданням правовстановлюючих документів на майно спадкоємці для видачі свідоцтва про право власності повинні надати нотаріусу і документи, що видані відділами реєстрації актів цивільного стану про зміну прізвища, імені, по батькові спадкодавця.

При необхідності певні документи можуть бути витребувані нотаріусом. Наприклад, відповідно до п. 10 Інструкції, державний нотаріус на прохання спадкоємців померлого має право зробити запит до банківських установ про наявність на ім'я померлого внесків. У відповідності із ст. 46 Закону «Про нотаріат» банківські установи зобов'язані надати відомості в строк, вказаний нотаріусом.

За відсутності документів-доказів нотаріус повинен роз'яснити зацікавленій особі, що встановити відповідні факти може суд у порядку окремого провадження. Наявність рішення суду, що вступило в законну силу, про встановлення того або іншого юридичного факту (наприклад, місця відкриття спадщини) звільняє особу від доведення такого факту.

Проте факт смерті і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом дослідження свідоцтва органів РАГСа про смерть спадкодавця. Рішення суду про оголошення громадянина померлим, про встановлення факту реєстрації смерті або факту смерті особи в певний час і при певних обставинах не можуть бути прийняті нотаріусом на підтвердження факту смерті у зв'язку з тим, що вони є лише підставою для реєстрації смерті громадянина в органах РАГСа, для отримання свідоцтва про смерть.

Спадкоємці, що не надали документів, що підтверджують наявність підстав для покликання до спадкоємства, або що пропустили термін для прийняття спадщини, з письмової згоди всієї решти спадкоємців, що прийняли спадщину і надали докази по справі, можуть бути включені в свідоцтво про право на спадщину. Така згода спадкоємців оформляється у вигляді письмової заяви, підпис на якій повинен бути відповідним чином засвідчений.

Разом з тим нотаріус не має права затримувати видачу свідоцтва про право на спадщину після закінчення встановленого терміну спадкоємцям, що надали всі необхідні документи, з тієї причини, що інші особи, що претендують на спадщину, не можуть довести своє право.

Для визначення розміру мита нотаріусу представляється документ, підтверджуючий вартість успадкованого майна. Оцінка спадкового майна визначається на день смерті спадкодавця.

Якщо спадкоємець по заповіту бажає, щоб в свідоцтві про право на спадщину були вказані споріднені або інші відносини із спадкодавцем, державний нотаріус вимагає надання документів, підтверджуючих ці відносини.

Свідоцтво