Велике практичне значення має класифікація нор-мативно-правових актів за характером нормативних положень, що містяться в ньому. Розрізняють акти основні та похідні.

Основні акти - ті, де містяться нові правові нор-ми. Похідні акти не містять нових норм, вони лише відтворюють прийняті норми, пояснюючи їхній зміст. До них належать акти Міністерства соціаль-ного захисту населення України, Міністерства обо-рони та Міністерства внутрішніх справ України, у яких часто відтворюються тексти указів Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Мініст-рів України, а іноді містяться й роз'яснення про за-стосування правових норм, які регулюють відносини з пенсійного забезпечення.

Отож, під джерелом пенсійного законодавства розуміють способи (форми) вираження норм права, що приймаються компетентними органами державної влади та призначені для регулювання пенсійного забезпе-чення непрацездатних громадян.

Особливості джерел пенсійного законодавства автор убачає в тому, що:

більшість нормативних актів є загальнодержавни-ми актами, що приймаються відповідними держав-ними органами; майже всі вони мають правоустановчий (матеріальний чи процедурний) характер;

наявність у системі джерел пенсійного законодавства - поряд із загальними централізованими нормативними актами, що мають характер локальних.

До особливостей джерел пенсійного законодавства слід від-нести і те, що для них іще не характерний високий рівень систематизації. Загальної галузевої кодифіка-ції пенсійного законодавства ще не проведено, хоча передумови для цього вже є, - в країні діє низка кодифікованих нормативних актів (у вигляді законів про пенсійне забезпечення), інтенсивно розвивається поточне законодавство. Пенсійне законодавство здійснюється за одинадцятьма законами.

Як уже зазначалося, види нормативно-правових актів, які регулюють пенсійне забезпечення, прий-нято розрізняти за органами, які їх приймають, а зміст їх визначено Конституцією України. Розглянь-мо окремі види нормативно-правових актів, що приймаються органами законодавчої та центральної виконавчої влади.

Закони України. В рамках Конституції України Верховною Радою України прийнято Закони:

"Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р.;

"Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 9 квітня 1992 р.;

„Про статус і соціальний захист громадян, які по-страждали в результаті Чорнобильської катастрофи" від 19 грудня 1991 р.;

„Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціаль-ного захисту" від 22 грудня 1995 р.;

"Про основні принципи соціального захисту вете-ранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16 грудня 1993 р.;

"Про державні виплати сім’ям з дітьми” від 21 листопада 1992 р. та ін.

Всі вони мають вищу юридичну силу стосовно до всіх інших нормативних актів, визначають їхній ха-рактер і значною мірою зміст.

У сфері пенсійного забезпечення важлива роль належить Законові України „Про пенсійне забезпечення”, прийнятому Верховноню Радою України 5 листопада 1991 р. Закон складається з увідної частини і 5 розділів.

2. Види пенсій. Порядок їх призначення і виплат.

Трудові пенсії

Реалізація права на відповідний вид пенсії відбу-вається поступово - звернення за призначенням пенсії, призначення пенсії та її виплата. Розгляньмо їх почережно.

Звернення за призначенням пенсії - це виражен-ня громадянином певному компетентному органові соціального захисту населення намірів отримати встановлену законом пенсію. Воно має однобічний, виключно правомочний характер і не потребує згоди будь-кого.

Звернення за призначенням пенсії може здійсню-ватися будь-коли після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і з інвалідності призна-чаються незалежно від того, припинено роботу до часу звернення за пенсією чи вона триває. Пенсії за вислугу років призначаються із залишенням роботи, яка дає право на таку пенсію.

Звернення за пенсією, за загальним правилом, викликає обов'язковість відповідного власника чи уповноваженого ним органу підготувати необхідні для пенсії документи, розглянути їх і подати для призначення пенсії чи відмовити в цьому.

Звернення знаходить конкретне вираження в подачі відповідної письмової заяви, де зазначається прізвище, ім'я, по батькові заявника, його адреса та вид пенсії, яну він просить призначити. Заява по-дається працівником або членом сім'ї (в разі втрати годувальника) власникові підприємства чи уповнова-женому ним органу за місцем останньої роботи.

Непрацюючі особи подають заяву про призначення пенсії безпосередньо в районне (міське) управління соціальної допомоги населення за місцем про-живання.

Реєстрація заяв і підготовлення документів для призначення пенсій ведуться власником підприєм-ства чи уповноваженим ним органом. Для проведен-ня цієї роботи на кожному підприємстві (в установі, організації) наказом керівника підприємства повин-ні бути визначені посадові особи, на яких покла-даються обов'язки з підготовлення необхідних для пенсії документів про трудовий стаж і заробіток.

Порядок підготовлення та оформлення документів для призначення пенсії визначено наказом міністра соціального захисту населення України від 4 березня 1992 р. Він передбачає перелік документів, необхід-них для призначення пенсії. До таких документів належать:

заява про призначення пенсії;

документ, який засвідчує тривалість трудового стажу (трудова книжка, довідка з місця роботи);

довідка про заробіток за період трудової діяльнос-ті, з якого нараховується розмір пенсії;

копії свідоцтв про народження дітей;

довідка про склад сім'ї та наявність утриманців.

Крім того, в необхідних випадках, для призначен-ня пенсії з інвалідності чи в разі втрати годуваль-ника можуть бути надані й інші документи:

виписка з акта огляду в МСЕК, що пересилається в управління соціального захисту;

копії свідоцтв про народження дітей;

свідоцтва органу рацсу про смерть годувальника та інші необхідні документи.

Основним документом, який потверджує наяв-ність трудового стажу і його тривалість, є трудова книжка. В необхідних випадках стаж роботи може бути підтверджений іншими документами. Оформ-лення документів для призначення пенсій працівни-кам підприємства, здійснюване власником чи упов-новаженим ним органом, звичайно завершується на-данням пенсії чи