На відміну від трудових пенсій, розмір яких ви-значається стажем, заробітком, умовами праці, соціальні пенсії враховують лише соціальну незахи-щеність громадян. Розмір цих пенсій диференційова-ний: від 30 до 200 % мінімальної пенсії за віком. Соціальні пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком призначаються чоловікам і жінкам, які до-сягли відповідно 60 і 55-річного віку, але не мають права на трудову пенсію з поважних причин. Особи, які досягли пенсійного віку, а також інваліди III групи, які не мають права на трудову пенсію з поважних причин, мають право на соціальну пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Соціальні пенсії в розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком призначаються інвалідам II групи, дітям-інвалідам у віці до 16 років і дітям, які не досягли 18-річного віку чи старші за цей вік, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років, у разі втрати годувальника. В такому ж розмірі призна-чається соціальна пенсія одному з батьків, незалеж-но від віку, якщо він (вона) зайнятий(а) доглядом за дітьми, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Інвалідам І групи, матерям-героїням, яким при-своєно звання "Мати-героїня", соціальні пенсії призначаються в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком. Якщо в матері-героїні, зайнятої доглядом за дітьми, недостатньо стажу роботи для призначення пенсії за віком у повному розмірі, то призначається пенсія за неповного стажу роботи. У тих випадках, коли мати-героїня взагалі не працювала чи не має пенсійного віку, встановленого для багатодітних матерів (50 років), вона може отримувати соціальну пенсію.

Висновок

З вищевикладеного можна зробити висновок, що згідно з загальним правилом, нормативно-правові акти, що регулюють пенсійне забезпечення, поши-рюються на всіх громадян, які знаходяться на тери-торії країни. Дія акта в особах ніби збігається з його дією у просторі. Такі акти називають загальними. При цьому до кола осіб включаються як громадяни України, так і громадяни інших держав, а також особи без громадянства. Тут виявляється специфіка нормативних актів пенсійного права порівняно з актами інших галузей, дія яких часто поширюється лише на громадян України.

Використана література:

І.М. Сирота Право пенсійного забезпечення в Україні, „Юрінком Інтер”, -К:, 1998;

2. "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р.;

3. "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 9 квітня 1992 р.;

4. „Про статус і соціальний захист громадян, які по-страждали в результаті Чорнобильської катастрофи" від 19 грудня 1991 р.;

5. „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціаль-ного захисту" від 22 грудня 1995 р.;

6. "Про основні принципи соціального захисту вете-ранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16 грудня 1993 р.;

7. "Про державні виплати сім’ям з дітьми” від 21 листопада 1992 р.