Громадянин може бути в судовому порядку оголо-шений померлим, якщо в місці його постійного проживання немає свідчень про місце його перебу-вання протягом 3 років, а якщо він пропав безвісти за обставин, які загрожують смертю чи дають під-ставу передбачити його загибель від певного нещас-ного випадку, - протягом 6 місяців. Військовослуж-бовець чи інший громадянин, який пропав безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути в судовому порядку оголошений померлим не раніше ніж через 2 роки від дня закінчення воєнних дій.

Днем смерті громадянина, оголошеного померлим, вважається день, коли набирає чинності рішення суду про оголошення його померлим. У разі оголошення померлим громадянина, який пропав безвісти за обставин, що загрожують смертю чи дають під-стави припустити його загибель від певного нещасно-го випадку, суд може визнати днем смерті цього гро-мадянина день його передбаченої загибелі.

У разі з'явлення чи виявлення місцеперебування громадянина, визнаного безвісно відсутнім чи ого-лошеного померлим, суд скасовує відповідне рішення. Копію рішення суд надсилає органові реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника для ануляції запису про смерть.

Пенсія на випадок безвісної відсутності годуваль-ника призначається незалежно від того, коли вста-новлено його безвісну відсутність. Виплата пенсії сім'ї припиняється, якщо громадянин, який вважав-ся безвісно відсутнім чи оголошений померлим, з'явився чи виявлено його місцеперебування. " Для призначення пенсії на випадок утрати году-вальника важливе значення має склад членів сім'ї. Цей склад за пенсійним правом не збігається з колом сім'ї, згадуваним у цивільній, сімейній та інших га-лузях права. У пенсійному забезпеченні на випадок утрати годувальника склалося своєрідне поняття "пенсійна сім'я" як сукупність тих членів сім'ї померлого годувальника, які підлягають забезпечен-ню в разі його смерті. Це поняття є ширшим, ніж у зазначених галузях права. Так, до членів сім'ї, яким може бути призначена пенсія, належать діти, в тому числі всиновлені, пасинки й падчерки, брати, сестри, онуки, подружжя (дружина, чоловік), батьки (мати, батько), усиновлювачі, вітчим, мачуха, дід, баба померлого.

Всі вище названі члени сім'ї згадуються в Законі України "Про пенсійне забезпечення" (ст. 37) і в нормативних актах, які регулюють пенсійне забезпечення сімей військовослужбовців і працівників органів внутрішніх справ.

Загалом у нашій країні прийнято один із найширших переліків членів сім'ї, які підлягають пенсій-ному забезпеченню. У багатьох зарубіжних країнах до кола осіб, які мають право на пенсію, включено лише одного з подружжя, який залишився, і дітей.

Розглядаючи склад членів сім'ї, які мають право на пенсію на випадок утрати годувальника, вчені зазвичай ставлять питання про те, хто тут є суб'єк-том забезпечення: сім'я в цілому, на яку встанов-люється пенсія, чи кожний її член. Частіше суб'єктом правовідносин визнається сім'я в цілому, а не окремі її члени, оскільки розмір пенсії встанов-люється з розрахунку на всю сім'ю, хоча до цього право на пенсію визначається щодо кожного її члена. Це випливає з положень Закону України "Про пен-сійне забезпечення", у ст. 48 якого зазначено: "На всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію, при-значається одна загальна пенсія".

Водночас питання про пенсійне забезпечення членів сім'ї вирішується з урахуванням їхнього пра-вового положення, яке закріплене в законодавстві про сім'ю. За допомогою цього законодавства забезпе-чуються реалізація права на пенсію, його охорона й відновлення (на випадок його порушення). Тому, поряд із нормами пенсійного права, тут розглядають-ся й деякі положення інститутів сімейного права, знання яких необхідно для вирішення питань пенсійного забезпечення.

Правовими нормами про сім'ю встановлюються взаємні права та обов'язки батьків і дітей. Право на пенсію в дітей виникає у зв'язку зі смертю кожного з батьків. Походження дитини від певних батьків є юридичним фактом, що його має потверджувати від-повідний документ. Таким документом є свідоцтво про народження дитини з зазначенням його бать-ків - матері й батька.

Якщо дитина народилася після смерті чоловіка, одруженого з матір'ю новонародженого, померлий може бути записаний його батьком за умови, що від дня смерті до дня народження проминуло не більше 10 місяців.

Права дітей, народжених у шлюбі, що його в по-дальшому визнано недійсним, прирівнюють до прав дітей, народжених у зареєстрованому шлюбі. Вони мають рівне право з іншими дітьми на пенсію на випадок утрати годувальника. Нарівні з тими, хто народжений у зареєстрованому шлюбі, право на пенсію мають також діти, народжені від батьків, які не перебували в зареєстрованому шлюбі між собою, якщо померлий значиться за відповідними даними в органах рацсу їхнім батьком.

У разі визнання батьківства в органах рацсу чи ус-тановлення його в судовому порядку діти мають ті самі права та обов'язки стосовно батьків та їхніх родичів, що й діти, які народилися від осіб, які пере-бували у шлюбі між собою.

Органи рацсу встановлюють батьківство за наяв-ності спільної заяви батька і матері дитини, наро-дженої в незареєстрованому шлюбі. Час народження дитини і його вік не мають значення для встановлен-ня цього факту.

Якщо ж батьки не подавали до органів рацсу спіль-ної заяви про визнання батьківства, воно може бути встановлено в судовому порядку. Як доказ батьківства суд бере до уваги спільне проживання і ведення загального господарства матір'ю й відповідачем до народження дитини,