У судовому рішенні повинні бути свідчення, необ-хідні для реєстрації встановлення батьківства в орга-нах реєстрації актів цивільного стану. Отже, рішен-ня суду про встановлення даного факту не заміняє документів, які видаються органами рацсу, а лише є підставою для отримання відповідних документів від цих органів.

Органи рацсу вносять відповідні записи про батька у свідоцтво про народження дитини на підставі заяви обох батьків чи судового рішення.

З позбавленням батька чи матері або їх обох бать-ківських прав діти не втрачають права на пенсію в разі їхньої смерті.

Усиновленим пенсія призначається нарівні з рід-ними дітьми, але слід мати на увазі, що вони не набувають права на отримання пенсії у зв'язку зі смертю своїх батьків. Однак якщо вони таке право мали до усиновлення, воно зберігається за ними і після нього. Усиновлений, який отримав пенсію у зв'язку зі смертю батька чи матері чи який має право на неї, в разі смерті усиновлювача має право вибрати пенсію на випадок смерті одного з батьків чи всиновлювача.

Усиновлення (удочеріння) являє собою юридичний факт, що встановлює між усиновлювачами і всинов-леними такі самі стосунки, як між батьками й дітьми.

Факт усиновлення фіксується в рішенні виконав-чого комітету районної (міської) Ради чи районної (міської) адміністрації та реєструється в органах рацсу.

За неможливості отримати належні документи, які посвідчували б усиновлення, або відновити втра-чені чи знешкоджені документи про всиновлення, факт реєстрації всиновлення може бути встановле-ний судом у порядку особливого провадження. Вод-ночас справи про встановлення самого факту всинов-лення після смерті всиновленого чи всиновлювача, якщо за життя таке всиновлення не було оформлене належним чином, судами до розгляду не приймають-ся. З огляду на це слід вирізняти два поняття: "факт усиновлення" і "факт реєстрації всиновлення". В судовому порядку може бути встановлено факт реєстрації всиновлення, але не факт самого всиновлення.

Взяття шлюбу особою, в якої є діти, створює між дітьми та вітчимом чи мачухою відносини власти-вості. Отже, пасинок - це нерідний син, а падчер-ка - нерідна дочка одного з подружжя. Пасинок і падчерка, якщо вони не отримали аліментів від батьків, користуються правом на пенсію в разі смерті вітчима чи мачухи нарівні з рідними дітьми.

Решта членів сім'ї, які знаходяться в певнім коліні спорідненості (брати, сестри, онуки, батьки, усиновлювачі, вітчим, мачуха, дід, баба), а також подружжя мають право на пенсію в разі втрати году-вальника за певних умов, що їх докладно буде роз-глянуто.

2. Умови призначення пенсії в разі втрати годувальника.

Пенсії в разі втрати годувальника призначаються здебільшого непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які перебували на його утриманні. При цьому дітям призначається пенсія незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого. Пра-вовий зміст поняття "непрацездатність" є специфіч-ним для даного виду пенсії. Він ширший, ніж для пенсії з інвалідності, і водночас, як уже зазначалося, не завжди однаковий для різних категорій громадян, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Коло непрацездатних членів сім'ї визначене зако-нодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України „Про пенсійне забезпечення” непрацездатними визнаються члени сім'ї:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18-річного віку або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри, сестри й онуки – за умови, якщо вони не мають працездатних батьків;

б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли: чоловіки – 60 років, жінки – 55 років;

в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;

г) дід і бабуся – в разі відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.

Отже, для забезпечення пенсіями в разі втрати го-дувальника поняття "непрацездатність" як одна з умов, необхідна для призначення пенсії, охоплює найрізноманітніші категорії осіб і соціальні явища. Водночас для кожної з цих категорій встановлюють-ся додаткові умови призначення пенсії в разі втрати годувальника. Так, діти, брати, сестри та онуки померлого годувальника, якщо їм більше 18 років, мають право на пенсію за умови, що вони стали інвалідами до досягнення цього віку.

Братам, сестрам і онукам пенсія в разі втрати го-дувальника призначається лише тоді, коли в них немає працездатних батьків. За наявністю хоча б одного працездатного з батьків зазначені особи права на пенсію не набувають. Пенсія призначається як рідним (неповнолітнім) братам і сестрам померлого, так і неповнолітнім братам і сестрам (один батько, різні матері чи одна матір, різні батьки). Звідні брати й сестри (у них різні матері та батьки) у спорідненості не знаходяться і ніяких прав чи зобов'язань поміж собою не мають. Враховуючи це, звідним братам і сестрам, навіть якщо вони були на утриманні померлого брата чи сестри, пенсія не призначається.

Батьки (батько й матір) мають право на пенсію, якщо вони досягли пенсійного віку або є інвалідами. Непрацездатні батьки, які перебували на утриманні померлого годувальника, мають право на пенсію незалежно від наявності в них інших неповнолітніх працездатних дітей чи можливості отримання від них засобів до