Усиновителі користуються правом на пенсію нарівні з батьками й на тих самих умовах. Вітчиму й мачусі може бути призначена пенсія, якщо вони перебували на утриманні померлого пасинка чи пад-черки не менше 5 років.

Право на пенсію має один із подружжя (дружина або чоловік). Шлюбні стосунки повинні бути засвід-чені свідоцтвом про шлюб, а в окремих випадках - ухвалою (рішенням) суду. Однак у судовому порядку можна встановити тільки факт реєстрації шлюбу, коли документи про це втрачено і відновити їх неможливо. Фактичний шлюб, не оформлений в ус-тановленому порядку, не породжує правових наслідків.

Один із подружжя (дружина або чоловік) померло-го має право на пенсію, якщо він досяг пенсійного віку чи став інвалідом І, II чи III групи.

Пенсія, призначена в разі смерті одного з подруж-жя, зберігається й після взяття пенсіонером нового шлюбу. Якщо до дня нового одруження пенсії не було встановлено, то потім призначити її вже не-можливо. Дід і баба, які перебували на утриманні онука чи онуки, мають право на пенсію в разі втрати году-вальника за відсутності осіб, які за законом зобо-в'язані їх утримувати. До осіб, зобов'язаних утри-мувати непрацездатних і тих, які цього потребують, діда і бабу, належать щонайперше їхні діти, один із подружжя, а також брати, сестри та онуки, які мають достатньо коштів.

Необхідною умовою для призначення пенсії в разі втрати годувальника є перебування непрацездатно-го члена сім'ї на утриманні годувальника. Відповід-но до ст. 38 Закону України "Про пенсійне забезпе-чення", члени сім'ї померлого вважаються такими, що знаходяться на утриманні, якщо перебували на повному його утриманні чи одержували від нього до-помогу, яка була для них постійним і основним дже-релом засобів до існування.

Член сім’ї може бути визнаний утриманцем у двох випадках: якщо він перебуває на повному утриманні годувальника чи якщо він не перебував на повному утриманні годувальника, але отримував від нього допомогу, яка була постійним основним джерелом засобів до існування. У першому випадку, коли член сім'ї перебував на повному утриманні, визнання утриманцем не викли-кає труднощів. Складніше визначити утримання у другому випадку, коли необхідно встановити, чи мала надана допомога постійний характер, тобто чи була вона регулярною та якою вона була за обсягом порівняно з іншими джерелами засобів до існування. Законодавець не визнає часткового утримання, і воно не породжує правових наслідків щодо встанов-лення пенсії.

Необов'язково, щоби факт утримання мав місце саме на момент смерті годувальника; не має значен-ня і встановлена тривалість утримання. Отже, залежно від конкретних обставин утриманцем може бути визнано особу, яка перебуває на утриманні нетривалий час чи перестає отримувати допомогу не задовго до смерті годувальника. Із цього загального правила встановлено виняток для вітчима й мачухи: вони мають право на пенсію в разі втрати годуваль-ника за умови перебування на утриманні пасинка чи падчерки не менше 5 років.

Слід мати на увазі, що отримання пенсії, стипендії та заробітку не може служити перешкодою для ви-знання факту утримання, якщо основним і постій-ним джерелом все ж таки була допомога померлого, а не інші перелічені доходи. Відсутність джерела засобів до існування є однією з умов для призначен-ня пенсії. У кожному конкретному випадку це питання розглядає комісія районного управління Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера.

Часом виникає питання, чи вважається член сім'ї утриманцем, якщо за життя годувальника він був працездатним. Судова практика показує, що суд не може відмовити в установленні факту утримання для призначення пенсії в разі втрати годувальника за мотивом, що члени сім'ї до часу його смерті були працездатними.

Перебування на утриманні померлого годувальни-ка підтверджується довідкою МЕП (раніше ЖЕК) чи сільської (селищної) ради. Довідка повинна бути підтверджена актом обстеження, складеного комі-сією районного (міського) управління Пенсійного фонду України за участю представника МЕП. У разі відсутності відповідних документів і неможли-вості їх відновлення факт перебування на утриманні встановлює суд.

До умов призначення пенсії сім'ям можна віднести час і причину смерті годувальника. Пенсія призна-чається незалежно від того, коли помер годуваль-ник - у період роботи чи після її припинення. Пенсія членам сім'ї померлого годувальника внаслі-док загального захворювання призначається, якщо годувальник до дня смерті мав стаж, який був би необхідним йому для встановлення пенсії з інвалід-ності. Якщо смерть настала від трудового каліцтва чи професійного захворювання, то членам його сім'ї пенсія призначається незалежно від стажу роботи го-дувальника.

Сім'ям померлих годувальників-пенсіонерів пенсії призначаються також незалежно від стажу роботи годувальника. При цьому не має значення ні вид пенсії, яку отримував годувальник (за віком, з інва-лідності), ні причина його смерті. Це правило діє, якщо годувальник помер у період отримання пенсії чи впродовж 5 років від дня припинення виплати йому пенсії,

У тих випадках, коли годувальник помер по закін-ченні 5 років після припинення виплати пенсії, його сім'ї призначається пенсія на загальних підставах для сімей, які втратили годувальника.

Особливі правила для призначення пенсії вста-новлено для сімей громадян України - переселен-ців з інших держав, які не працюють в Україні. Якщо сім'я такого громадянина отримувала в іншій державі пенсію в разі втрати годувальника, пенсія призначається за умови, що годувальник за віком до дня припинення роботи мав відповідний стаж роботи, необхідний для призначення