Виявлення конкретних причин виявлених дефектів і винайдення заходів щодо їх мінімізації - основна задача аналізу матеріалів правової статистики. Природно, для вирішення цих задач мало однієї статистики. Тут необхідні глибокі знання як теорії юриспруденції (кримінології, кримінального, адміністративного і цивільного права і процесу і ін.), так і практики діяльності правоохоронних органів і суду. Тільки в цьому випадку можна розраховувати на плідні результати.

Для того, щоб висновки і рекомендації, зроблені в результаті статистичного аналізу, мали об'єктивний, науково достовірний характер, необхідно дотримувати наступних вимог:

1) кількісний аналіз статистичних показників повинен базуватися на глибокому знанні основних теоретичних положень юридичних наук, які вивчають природу явищ, що враховуються правовою статистикою, тобто вимірювання закономірностей, зв'язків і взаємозалежностей, об'єктивно існуючих між об'єктивними явищами, статистика може здійснювати лише після того, як на основі наукової теорії буде проведений аналіз суті, якісних особливостей цих явищ;

2) дослідницька статистична сукупність повинна складатися з достатньо великого числа одиниць, зібраних на великій території і за ряд років;

3) при аналізі статистичного матеріалу необхідно використовувати не тільки дані офіційної державної статистичної звітності, але й інші матеріали, одержані в результаті спеціальних обстежень або, наприклад, під час проведення контрольно-інспекторських перевірок або соціально-правових (зокрема, кримінологічних) досліджень і т.д.;

4) в процесі вивчення правопорушень (зокрема, злочинності) і пов'язаних з ними проблем, слід враховувати матеріали інших галузей статистики (економічної, демографічної, статистики культури, охорони здоров'я і т.д.).

Проведення статистичного аналізу вимагає послідовного виконання наступних дослідницьких задач:

а) постановка цілей аналізу;

б) підбір статистичного матеріалу і критична оцінка даних (тобто перевірка їх повноти, якості, достовірності, наукової обґрунтованості);

в) приведення відібраних даних в систему і розрахунок показників, яких не вистачає;

г) порівняльна оцінка і забезпечення зіставлення даних;

д) формування узагальнюючих показників;

е) фіксація і обґрунтування істотних властивостей, особливостей, схожості і відмінностей, зв'язків і закономірностей явищ, що вивчаються, і процесів;

ж) формулювання висновків і практичних пропозицій.

Отже, статистичний аналіз даних проводиться в нерозривному зв'язку теоретичного, якісного аналізу суті досліджуваних соціально-правових явищ і відповідного кількісного інструментарію вивчення їх структури, зв'язків і динаміки з арсеналу теорії статистики.

1.2. Прийоми аналізу показників цивільно-правової статистики

Задачі і методи аналізу кожної з підгалузі правової статистики - кримінально-правової і цивільно-правової - мають багато спільного. І в тому і в іншому випадку метою аналізу є встановлення чинників, що формують досліджувану сукупність, виявлення закономірностей, що виявляються в ній. Аналіз цивільних правопорушень, як і злочинності, немислимий без застосування узагальнюючих показників, різних угрупувань, дослідження динамічних рядів і використання інших кількісних методів.

Проте разом із загальними моментами аналіз показників цивільно-правової статистики має в порівнянні з аналізом даних кримінальної судової статистики свою специфіку, яка приречена особливістю предмету дослідження. Так, необхідно пам'ятати, що цивільна судова статистика включає відомості не тільки про суспільні відносини, врегульовані, нормами безпосередньо цивільного права, а й трудового, сімейного, земельного та інших правовідносин, які стали предметом розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. Система даних цивільної судової статистики включає також показники, що характеризують сторони цивільного процесу, всі стадії судочинства і результати правозастосовчої діяльності.

З'ясування характеру виявлених тенденцій, виявлення причин і умов, які сприяють здійсненню цивільних правопорушень, вимагає знання чинного законодавства і теорії відповідної галузі права.

Так, починаючи з 1982 року число спорів про виселення з відомчої житлової площі наймачів, що припинили трудовий зв'язок з підприємством, яке надало житло, істотно скоротилося, тоді як за попередні роки спостерігалася тенденція до збільшення цих спорів. Для пояснення цього явища необхідно звернутися до Основ Житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік, діючого з 1 січня 1982 р. Раніше відповідно до ст. 62 Основ цивільного законодавства працівники і службовці підприємств, установ, організацій найважливіших галузей народного господарства, які були включені до списків, затверджених Радою Міністрів СРСР і Радами Міністрів союзних республік, могли бути виселені без надання іншого житлового приміщення у разі припинення ними трудових відносин у зв'язку із звільненням за власним бажанням або за порушення трудової дисципліни чи за скоєння злочинів. Нове житлове законодавство виключає можливість виселення без надання іншого житлового приміщення на зазначених підставах. Цим і пояснюється зміна тенденції в динаміці спорів даної категорії.

Іншою особливістю статистичного аналізу правовідносин є необхідність порівняння показників судової статистики з відповідними статистичними показниками інших правозастосовчих органів. Слід враховувати, що, крім відомчої статистики судів, цивільно-правова статистика включає показники органів прокуратури (дані про виселення громадян в адміністративному порядку), органів реєстрації актів цивільного стану і нотаріату. Загальне уявлення про стан, характер і динаміку цивільних правопорушень можна одержати лише при обліку статистики всіх вказаних відомств. Так, дослідження спорів про виселення припускає зіставлення показників судової статистики з даними про виселення громадян в адміністративному порядку з санкції органів прокуратури.

Аналіз правовідносин, які випливають з розірвання громадянами шлюбу, буде неповним без урахування статистики розірвання шлюбу в органах рацсу за взаємною згодою подружжя, що не має неповнолітніх дітей.

Причинно-наслідкові зв'язки між кількістю спорів про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю працівників, а також шляхом порушення правил з техніки безпеки на виробництві можна досліджувати шляхом порівняння показників цивільно-правової статистики і статистичної інформації органів ЦСУ про виробничий травматизм.

Задача глибшого наукового аналізу - причин і умов здійснення цивільних правопорушень припускає облік і дослідження даних моральної статистики,