Вважаю, що ця постанова є незаконною та підлягає скасуванню з наступних підстав. Згідно ст. 154-1 КПК України розмір застави з урахуванням обставин справи встановлюється органом, який застосував запобіжний захід, і не може бути меншим: щодо особи, обвинуваченої у вчинені тяжкого злочину - однієї тисячі неоподатковуваних мінімуму доходів громадян, тобто 17000 тис. грн. Санкцією статті 296 ч.4 КК України передбачено позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, тобто даний злочин є тяжким і розмір застави необхідно було встановити не менше 17000 тис. грн.

В порушення вищевказаних норм, суддя Васильєва В.О. в постанові від 21.08.05р. обрала обвинуваченому запобіжний захід у вигляді застави 1700 грн.

Крім того, вважаю, що обвинуваченому Бондаренку П.В. необхідно обрати запобіжний захід у вигляді взяття під варту з наступних підстав: даний злочин є тяжким, знаходячись на свободі обвинувачений може перешкоджати встановленню істини по справі і негативно вплинути на потерпілих, санкція статті передбачає позбавлення волі на строк більше 3 років, та може скоїти інші злочини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 148, 150, 155, 348 КПК України, -

ПРОШУ:

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 21.08.2005 року про відмову в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту і застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно Бондаренка Петра Васильовича за ознаками злочину, передбаченого ст.296 ч.4 КК України скасувати як незаконну.

Заступник прокурора Зарічного району м. Суми

юрист 1-го класу В.Д. Петренко

До судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України

Прокуратура Сумської області

Відносно засудженого Мальованого

Руслана Сергійовича, 22.05.1987 року народження

на ухвалу апеляційного суду Сумської області від 21.09.2005 р. та вирок Зарічного райсуду м. Суми від 15.07.2005 року

КАСАЦІЙНЕ ПОДАННЯ

Вироком місцевого суду Зарічного району м. Суми від 15 липня 2005 року засуджений Мальований Руслан Сергійович, 22.05.1987 року народження, був визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 27 п. 3, 296 ч. 4; 296 ч. 4; 304 КК України та засуджений відповідно за ст.27 п. 3 ст. 296 ч. 4 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, за ст. 296 ч. 4 КК України на 5 років позбавлення волі, за ст. 304 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому остаточно було призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років.

Крім того останній за цивільними позовами зобов’язаний відшкодувати моральну шкоду, завдану потерпілому Сліпаку А.С. в сумі 4 тисячі гривень, матеріальну шкоду, завдану потерпілому Кривомазу Д.Є., в сумі 130 гривень солідарно з іншими засудженими, кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого Кривомаза Д. Є. в сумі 148 гривень 48 копійок солідарно з іншими засудженими.

Вважаючи, що даний вирок потребував зміни на підставах неправильного застосування кримінального закону, а саме, неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, неповноти та однобічності досудового та судового слідства, невідповідності висновку суду, викладеного у вироку, фактичним обставинам справи, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, засуджений звернувся до апеляційного суду Сумської області з апеляцією про виправдання його за п. 3 ст. 27, ч.4 ст. 296 КК України, але ухвалою апеляційного суду від 21.09.2005 року йому в цьому було відмовлено і вирок місцевого суду був залишений без змін.

Так, Мальований Р.С. в своїй апеляції зазначав, що в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону спочатку слідчим на стадії досудового слідства (пред’явлення засудженому звинувачення в скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.4 ст.296 КК України та ч. 4 ст. 296 КК України, тобто двічі за один і той же злочин), а потім і суддею в судовому засіданні (винесення вироку, згідно якого засуджений за скоєння одного й того ж злочину двічі – за ч.3 ст. 27, ч.4 ст. 296 КК на 3 роки 6 місяців позбавлення волі та за ч.4 ст.296 КК – на 5 років позбавлення волі) була грубо порушена ст.61 Конституції України (“Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення”) та ч. 3 ст. 2 КК України (“ Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу”).

Проти задоволення апеляції засудженого виступав і представник прокуратури.

Однак вважаю, що в даному випадку, засудженому Мальованому Р.С. дійсно органи досудового слідства окремо інкримінували організацію вчинення злочину, керування його підготовкою та вчиненням (ч.3 ст.27, ч.4 ст.296 КК), та безпосередню участь в скоєнні цього ж злочину (ч.4 ст.296 КК - мається на увазі організацію хуліганства з застосуванням предметів, спеціально пристосованих та заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень та прийняття безпосередньої і активної участі в цих же хуліганських діях).

На мій погляд за вказаних вище обставин дії організатора злочину дістали вияв також і в його співвиконавстві, тобто в даному випадку одна і та ж особа за незначний проміжок часу поєднала в собі два різних, але охоплюваних єдиним умислом, види співучасників, тому такі дії повинні кваліфікуватися без посилання на ст. 27 КК України. Дії і організатора, і співвиконавця повністю охоплюються диспозицією ч. 4 ст. 296 КК України. Таким чином засудження МальованогоР.С. окремо за організаторські дії та безпосередню участь у скоєнні злочину в якості співвиконавця є безпідставним, неправильним і незаконним.

Керуючись ст.ст.383, 384, 385, 386, 387, 398 КПК