ПЛАН

ВСТУП

Поняття і класифікація джерел права.

1.1. Поняття джерел права.

Класифікація джерел права

1.3. Вдосконалення форм права в Україні.

Характеристика правового звичаю.

Характеристика юридичного прецеденту

Характеристика нормативно-правового акту і нормативного договору.

ВИСНОВОК

Використана література

ВСТУП

Щоб стати реальністю і успішно виконувати властиві праву ре-гулятивні, виховні й інші функції, воно повинно мати свій зовнішній прояв. В юридичній літературі неодноразово підкреслювалося, що офіційні форми виразу і закріплення правових норм у правовій те-орії і практиці одержали назву джерел або форм права. Причому у вітчизняній літературі, літературних джерелах близького і далеко-го зарубіжжя в одних випадках цей «зовнішній вираз права» нази-вають джерелами права, в інших - формами права. Крім того, не можна не підкреслити, що обидва терміни далекі від універсаль-ності.

В цій роботі я розкрию тлумачення поняття «форма права» та «джерело права».

Метою даної курсової роботи є аналіз такого інституту теорії держави і права як форми (джерела) права.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені наступні задачі:

Розглянути поняття і значення форм права;

Проаналізувати види форм права;

Дати характеристику форм права;

Визначити значимість форм права.

На мій погляд питання форм права достатньо вивчено. Але через те, що деякі положення діючого законодавства застарілі, то вони потребують вдосконалення. Ці проблеми я розкрию в курсовій роботі.

Поняття і класифікація джерел права.

1.1. Поняття джерел права.

У правознавстві та юридичній практиці термін «джерело пра-ва» має багато значень, а іноді вживається як тотожний до терміна «форми права». Разом з тим важливо вміти чітко їх розрізняти для правильного використання в правотворчості джерел права, а в правозастосуванні - форм права. Зміст цих понять буде різним залеж-но від того, в якому контексті вони вживаються - чи стосовно права як цілого, чи стосовно окремої норми, групи норм. Так, право має внутрішню та зовнішню форму, під якими традиційно розуміється, у першому випадку, внутрішня будова права, його структура, поділ на галузі та інститути; зовнішня форма права - це законодавство. Внутрішньою формою правової норми є її структура, поділ на гіпо-тезу, диспозицію, санкцію, а зовнішньою - спосіб її зовнішнього виразу, в якому вона набуває офіційності та загальнообов'язковості (нормативно-правовий акт, правовий договір тощо)1.

Форма - це спосіб зовнішнього існування, вираження явища або об'єкта, його побудови, структурної організації; це те, як яви-ще сприймається ззовні.

Норми права обов'язково повинні бути об'єктивовані, вира-жені зовні, міститися в тих чи інших формах, бути способом їх існування, формами життя. Без цього норму права не можна визнати існуючою, не говорячи про те, що вона без зовнішнього об'єктивування не може виконувати свої завдання щодо регу-лювання поведінки.

Форма права - це спосіб зовнішнього вираження держав-ної волі, юридичних правил поведінки, спосіб об'єктування правових норм2.

Крім цього, під формою права іноді розуміють засоби вста-новлення правових правил - нормативний акт, нормативна угода, судовий прецедент, правовий звичай. Для позначення цих явищ використовується також термін «джерело права», причому у двох аспектах: соціальне (матеріальне) та юридичне джерела права. Якщо під джерелом права розуміти те, що породжує право чи пра-вові норми, то для суб'єктів, які встановлюють правові норми, і для суб'єктів, які їх застосовують, джерела права різні. Так, у ви-падку правотворчості джерелами є юридичний мотив, суспільні відносини, що мають правову природу, типові види правомірної поведінки, конкретні фактичні правовідносини, правові принци-пи, конституція, міжнародно-правові угоди, загальнолюдські цінності, правова культура та правосвідомість.

1.2. Класифікація джерел права

Виділяються джерела права в матеріальному, гносеологічному, ідеологічному і у формальному значенні.

Джерела права в матеріальному значенні:

матеріальні умови життя суспільства;

форми власності;

інтереси людей.

Джерела права в гносеологічному значенні:

літописи;

історичні хроніки;

тексти законів минулого.

Джерела права в ідеологічному значенні:

політична орієнтація законодавця і груп тиску;

правосвідомість;

правові вчення;

принципи права;

юридичні доктрини;

погляди та ідеї відомих людей;

релігійно-правові акти.

Джерела права у формальному значенні (форми права):

нормативно-правовий акт;

нормативний договір;

правовий звичай;

юридичний прецедент.

Джерела права в матеріальному значенні - це матеріальні умови життя суспільства, що об'єктивно зумовлюють виникнення права, необхідність правового регулювання і певної державної влади.

До таких джерел права належать матеріальні умови життя суспільства, форми власності та інтереси людей. Сукупність цих джерел права визначається як матеріальне джерело права. Так, наприклад, у XX столітті виникли матеріальні передумови для реалізації багатьох соціальних прав: права на соціальне страху-вання, права пенсійного забезпечення, права на труд тощо. Буду-чи об'єктивно обумовленими, вони були закріплені в конститу-ціях більшості розвинених країн. Крім того, з розвитком рин-кової економіки матеріальні умови життя суспільства зумовили появу в Україні тих норм, що регулюють ринкові відносини - відносини конкуренції, приватної власності тощо. Визнання при-ватної власності священним і недоторканним природним пра-вом людини зумовило появу правових норм, що захищають цю форму власності. Щодо інтересів людей, то дуже часто в парла-менті приймаються акти, які захищають інтереси певних кате-горій людей - військовослужбовців, пенсіонерів, олігархів тощо.

Джерела права в гносеологічному значенні - це джерела пі-знання, тобто ті історичні документи, релігійні погляди, що дій-шли до цього часу і з яких люди отримують знання про право.

До таких джерел належать літописи, історичні хроніки, тек-сти законів минулого. Прикладами останніх є Закони Ману в Індії, «Руська Правда» на Русі, Закони Хаммурапі у Вавилоні тощо. Досить цікавим джерелом пізнання про право були літо-писи - своєрідна «журналістика» середньовічної Київської Русі, яка фіксувала певні історичні події. Саме тому в літописах мож-на зустріти певні згадки про законодавство минулого. Щодо іс-торичних хронік, то вони були своєрідним західноєвропейським аналогом літописів.

Джерела права в ідеологічному значенні - це правові ідеї і правосвідомість, що формують певне праворозуміння.

До джерел права в ідеологічному сенсі належить правосвідо-мість і політична орієнтація