У сучасних умовах недосконалості правотворчої діяльності, інко-ли значного відставання від суспільних відносин існуючих форм не-залежної та самостійної судової влади, прецеденти судового тлума-чення, на мій погляд, повинні зайняти належне їм місце. Особливо це повинно стосуватися роботи Конституційного Суду України, рі-шення якого мають значення не тільки для судової, а й для законо-давчої та виконавчої влад10.

Розрізняються такі види юридичних прецедентів, як адміністративний, що виступає джерелом права у сфері управлінської діяльності, та судовий, що є джерелом права, яке означає визнання правотворчої функції суду.

Юридичний прецедент поширений переважно в країнах загального права -Великобританії, США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії та ін.

Судовий прецедент - це рішення суду, що виноситься з конкретної справи і стає правилом, обов'язковим для всіх судів тієї ж або нижчої інстанції при вирішенні аналогічних справ.

При цьому, використовуючи прецедент, не обов'язково запозичувати все попереднє рішення: досить лише суті правової позиції суду, що виніс попередній вирок чи рішення.

Судовий прецедент є досить своєрідною формою права англосаксонської правової системи. Ця своєрідність полягає в тому, що його сучасний зміст в Англії істотно відрізняється від класичного, а його інтерпретація в США та країнах Британської співдружності не зовсім відповідає англійському зразку.

Суть доктрини прецеденту полягає в обов'язку судів виконувати рішення судів більш високого рівня, а також в обмеженості апеляційних судів своїми попередніми рішеннями. Однак останнє правило стосовно вищої судової інстанції - Палати лордів - вже не має сили.

Крім того, умовою дії системи прецедентів є наявність джерел інформації про прецеденти, тобто судових звітів.

Доктрина прецеденту обумовлює особливу роль суду у формуванні та розвитку права. І якщо в країнах континентальної Європи судді лише застосовують право, то в США, Великобританії та країнах Британської співдружності, виносячи рішення або вирок, вони одночасно оголошують або видають право, тобто виступають у ролі законодавця.

ТИПИ СУДОВИХ ПРЕЦЕДЕНТІВ

- декларативний - якщо судді лише посилаються на вже існуюче судове рішення;

- креативний - якщо судді створюють нову норму права або усувають прогалини в праві.

СУДОВІ ПРЕЦЕДЕНТИ АНГЛІЙСЬКОГО ПРАВА

- обов'язкові - судді обмежені у своєму рішенні необхідністю неухильно відповідати вимогам прецеденту;

- доказові - рішення нижчих судів стає прецедентом унаслідок своєї доказовості.

Перевага судових прецедентів очевидна: саме в їх рамках можна більш предметно підійти до вирішення конкретної справи, адже судовий прецедент набагато точніше, ніж загальна норма, зможе відобразити суть будь-якої справи. Проте в судових прецедентів є й суттєвий недолік, який полягає в тому, що кількість прецедентів неухильно зростає, і на сьогодні в Англії їх вже близько 500 тисяч, а в США видано близько 350 томів судових рішень, що використовується як прецеденти.

І не дивно, що юрист, який намагається працювати в цій сфері не може вивчити їх усі, адже їх дуже багато і досить часто вони суперечать один одному. Це можна спостерігати на прикладі прецедентів, що стосуються смертної кари в США. Так, у 1972 році Верховний суд США у справі «Фурман проти Джорджії» визнав неконституційними всі закони, які передбачають смертну кару, а в 1976 році у справі «Грег проти Джорджії» Верховний суд конституційно схвалив застосування смертної кари. Протиріччя поглибилося, коли Верховний суд у 1985 році відмовився розглядати конституційність застосування такого смертного покарання, як електричний струм, але у 2001 році в одному з своїх рішень Верховний суд штату Джорджії наголосив на необхідності заміни смертної кари за допомогою електроструму смертною карою за допомогою летальної ін'єкції. Судові прецеденти, що стосуються смертної кари, є суперечливими, а тому як варіант форми права судовий прецедент є досить архаїчним і недосконалим.

Іншим різновидом юридичного прецеденту є адміністративний прецедент.

Адміністративний прецедент - рішення, прийняте адміністративним органом або адміністративним судом з конкретної справи, що розглядається як зразок при розгляді аналогічних справ.

Як приклад адміністративного прецеденту можна проаналізувати ситуацію, що склалася в США з приводу сегрегації.

Свого часу міністр юстиції Браунелл розповідав президенту США Дуайту Девіду Ейзенхауеру, що суд зажадав від нього реєстрації резюме і висновків щодо справ про сегрегацію. Він підтвердив, що запити з Верховного суду США на такі резюме не єдині, хоча це й не можна вважати усталеною практикою. Вимога Верховного суду про надання фактів згідно з XIV поправкою до Конституції США у справах стосовно сегрегації в школах, не викликала заперечень Ейзенхауера. Однак він висловився проти подання суду, згідно з його запитами до міністерства юстиції, висновків щодо цих справ. Виходячи з принципу поділу влади, Ейзенхауер вважав, що це відмова від виконання своїх обов'язків. «Як я розумію, - заявив він Браунеллу, - суди були встановлені Конституцією, щоб інтерпретувати закони; обов'язком виконавчого органу (міністерства юстиції) є виконання цих законів». Президент вирішив, що суд намагається ухилитися від розгляду найбільш гострої соціальної проблеми в США і що «в цьому питанні Верховний Суд діяв, виходячи із спонукання, яке не є строго функціональним».

Браунелл вважав, що сегрегація на основі расової ознаки є антиконституційною. Однак Ейзенхауер побоювався впливу нормативного акту, що ставить сегрегацію поза законом. Однак, вважаючи себе президентом усіх американців, у тому числі і чорношкірих, у своєму «Посланні про становище країни», він оголосив про використання всіх своїх повноважень, щоб покінчити з сегрегацією в окрузі Колумбія та у збройних силах, що і було виконано.

2 грудня 1953 року Верховний суд США почав розглядати справу щодо сегрегації «Браун проти Топека». 17 травня 1954 року він виніс рішення про неконституційність поділу