Підзаконні акти - акти компетентних органів, що їх видають на основі закону, відповідно до його положень і спрямовані на його виконання. До них належать: постанови, рішення, декрети, укази, нормативні розпорядження та накази, нормативні ухвали, вказівки, інструкції, правила, роз'яснення.

Дія нормативно-правових актів - це поширення юридичної сили нормативних актів у параметрах, що дають змогу визначити їх відносність та чинність. В основному використовуються три параметри визначення меж чинності нормативного акта: дія у ча-сі, просторі та за колом осіб. Деякі вчені вважають за необхідне визначати ще предметну дію.

Дія у часі визначається моментом вступу в юридичну силу та моментом втрати юридичної сили. Існують такі варіанти початку дії нормативно-правового акта:

- з моменту, визначеного у самому нормативному акті або в акті, який вводить у дію інший акт;

- з моменту підписання або прийняття, про що йдеться у тексті документа;

- з моменту опублікування;

- через 10 днів з моменту офіційного опублікування правотворчим органом, якщо немає ніяких посилань на інші терміни;

- з моменту отримання нормативного акта адресатом. Дія нормативно-правового акта припиняється:

- з моменту скасування акта;

- із закінченням визначеного терміну дії;

- з моменту фактичної заміни існуючого акта;

- із зміною обставин, для врегулювання яких було прийнято нормативний акт.

Загальним правилом дії визнається принцип, згідно з яким закон зворотної сили не має, тобто дія нормативного акта поши-рюється лише на ті відносини, які виникли після набрання ним чинності. Винятками є випадки, коли про зворотну силу вказу-ється у самому нормативному акті та коли цим актом скасову-ється чи пом'якшується кримінальне покарання. Розрізняють та-кож переважаючу дію закону, коли поряд з новою формою регу-лювання даного типу відносин продовжують існувати відносини, що керуються попереднім законом і виникли на основі його при-писів. Новий закон породжує нові правовідносини, але старі про-довжують існувати, тому що не заважають новому типу або принципу регулювання, не створюють казусів та не суперечать тому інтересу, який закріплено в новому законодавстві.

Дія у просторі - поширення дії акта в межах певної території (територія всієї країни, окремі регіони, міста). Вона залежить від предметної спрямованості нормативного акта, а також від рівня та правового становища суб'єкта правотворчості. Особливістю у визначенні територіальної дії нормативних актів є те, що елемен-ти території держави можуть перебувати за її кордонами (тери-торія посольств, військових судів у відкритому морі, повітряні та космічні апарати). Є випадки, коли дія акта поширюється на те-риторію, що не входить у юрисдикцію правотворчого органу. Такі випадки називаються екстериторіальною дією нормативного акта (вирішення питань спадщини за законодавством держави, де перебувають об'єкти спадщини; використання національного законодавства для врегулювання відносин між громадянами, які перебувають на території інших держав. Такі питання вирішу-ються на основі міждержавних угод або норм міжнародного права).

Дія за колом осіб означає поширення дії нормативного акта на всіх адресатів у межах територіальної сфери його впливу.

Адресатами можуть бути всі громадяни держави або їх об'єд-нання, прошарки, стани, специфічні угруповання (військові, ві-кові, політичні, студентські, професійні тощо). Винятки станов-лять особи без громадянства, іноземні громадяни, які частково обмежуються у правах (політичні, трудові), а також іноземці та громадяни держави, що користуються правом екстериторіально-сті (глави держав, представники дипломатичного корпусу, деякі категорії працівників урядів та парламентів, посадові особи, які виконують доручення ООН, тощо)14.

За суб'єктами ухвалення - на акти органів держави, народу в про-цесі референдуму, територіальних громад, громадських об'єднань, трудових колективів, посадових осіб, спільні акти органів держа-ви і недержавних формувань та ін.;

За сферою дії - на загальнообов'язкові, спеціальні, локальні;

За ступенем загальності правових норм - на загальні і конкретизаційні;

За характером волевиявлення - на акти встановлення, зміни та скасування норм права;

За галузями законодавства - на цивільні, кримінальні, криміналь-но-процесуальні та ін.;

За часом дії - визначно-строкові й невизначно-строкові.

Найбільш поширеною вважається класифікація нормативних ак-тів за їх юридичною силою.

Нормативні акти характеризуються:

1. Нормативний акт може бути оперативно виданий і змінений у будь-якій своїй частині, що дозволяє відносно швидко реагувати на соціальні процеси в суспільстві.

2. Нормативні акти, як правило, відповідним чином систематизо-вані, що дозволяє легко віднайти потрібний документ для за-стосування та реалізації.

3. Нормативні акти дозволяють точно фіксувати зміст правових норм, що сприяє проведенню єдиної політики, не допускати до-вільного тлумачення і застосування норм.

4. Нормативні акти підтримуються і охороняються державою.

Від нормативно-правових актів слід відрізняти офіційні юридичні документи, котрі не містять норм права. Наприклад, акти затверджен-ня положень, правил, статутів чи акти, що складаються з декларацій, закликів. Практичне значення має розрізнення нормативно-правових актів і актів застосування норм права, тому що останні містять не правила загального характеру, а індивідуальні приписи, адресовані певним суб'єктам і призначені для вирішення конкретних юридичних справ, засвідчення тих чи інших фактів.

Нормативно-правові акти:

а) диференційовані, оскільки механізм держави має розгалужену структу-ру органів із відповідними правотворчими повноваженнями і значним об-сягом інших функцій, які реалізуються шляхом видання юридичних актів;

б) мають відповідну ієрархію (за умови провідної ролі конституції), оскільки ця система базується на основі різної юридичної сили актів, у результа-ті чого джерела права нижчих інстанцій знаходяться в залежності щодо відповідних джерел вищих інстанцій і не можуть їм протиставлятися;

в) конкретизовані за предметом правового регулювання, суб'єктами виконання та реалізації права, вказівки на яких вміщені в джерелах15.

Сучасна юридична наука стверджує, що противаги жорстокому нормативізму закладені і в механізмі правового регулювання. За умов досконалішої форми законодавства не виключене існування інших форм, які розвиваються у взаємодії із законом, наприклад