ПЛАН

ВСТУП

1. Поняття та правова характеристика договору перевезення

1.1. Договір перевезення вантажу

1.2. Договір перевезення пасажира та багажу

1.3. Договір чартеру (фрахтування)

1.4. Договори морського перевезення вантажу, пасажира і морського буксирування

1.5. Договори про експлуатацію під'їзних колій, подачу та забирання вагонів. Вузлові угоди

1.6. Договір транспортного експедирування

2. Сторони за договором перевезення вантажу

3. Відповідальність сторін за невиконання (неналежне виконання) договору перевезення.

3.1. Відповідальність за зобов'язаннями, що випливають

із договору перевезення

3.2. Відповідальність перевізника за ненадання транспортного засобу і відповідальність відправника за невикористання наданого транспортного засобу

3.3. Відповідальність перевізника за затримку відправлення пасажира та порушення строку доставки пасажира

до пункту призна-чення

3.4. Відповідальність перевізника за прост-рочення доставки вантажу

3.5. Відповідальність перевізника за втрату, не-стачу, псування або пошкодження ванта-жу, багажу, пошти

ВИСНОВОК

Використана література

ВСТУП

Однією і найпоширеніших підстав виник-нення зобов'язань закон називає договір.

Поняття договору розкривається через поняття угоди (правочину), бо договір є одним із видів угод. Відповідно до ЦК України угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав або обов'язків. Договори - це дво- або багатосторонні угоди.

Договором визнається угода двох чи більше осіб, яка спрямо-вана на встановлення, зміну чи припинення цивільних право-відносин.

Отже, договору як юридичному факту властиві такі озна-ки: 1) в договорі виявляється воля не однієї особи (сторони), а двох чи кількох, причому волевиявлення учасників за своїм змістом повинно збігатися і відповідати одне одному; 2) дого-вір - це така спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків: на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Саме за цією ознакою цивільно-правовий договір відрізняється від договір-них форм, що використовуються в інших галузях права (тру-довому, екологічному тощо), набуваючи там певних специ-фічних рис.

Іноді під поняттям „договір” розуміють саме цивільні пра-вовідносини (зобов'язання), що виникли з договору як юри-дичного факту, або мають на увазі правовий документ, яким зафіксовано факт виникнення договірного зобов'язання з волі його учасників. Отже, в конкретному аналізі юридичних явищ завжди слід розкривати їх сутність, встановити, зокре-ма, що розуміється під поняттям „договір” у тому чи іншому випадку.

В цій курсовій роботі я розгляну ряд договорів перевезення та умови їх виконання.

1. Поняття та правова характеристика договору перевезення

Зміст спеціальної правоздатності деяких підприємств становить виробнича ді-яльність з надання послуг. Одні послуги являють собою результат певних видів діяльності або праці (споживні вартості) і втілюються у товарах, інші, навпаки, не залишають реальних результатів, які б існували окремо від виконавців цих послуг.

Головною особливістю договорів про надання послуг, на відміну від договорів про виконання робіт, є те, що надання послуг невіддільне від діяльності особи, яка надає послуги. Корисний ефект такої діяльності не виступає у вигляді пев-ного осяжного матеріалізованого результату, як це має місце у підрядних дого-ворах, а полягає в самому процесі надання послуги. Зобов'язання з надання по-слуг виникають, зокрема, з транспортних договорів.

У ст. 6 Закону України „Про транспорт” від 10 листопада 1994 р. визначено загальні основи господарської діяльності підприємств транспорту. Перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, надання інших транспортних послуг, екс-плуатація та ремонт шляхів здійснюють залізниці, пароплавства, порти (приста-ні), автомобільні, авіаційні, дорожні підприємства, якщо це передбачено їх стату-тами.

Підприємства транспорту здійснюють перевезення та надають послуги на ос-нові державних контрактів і договорів про перевезення пасажирів і вантажів з урахуванням економічної ефективності перевізних та переробних можливостей транспорту. Економічні відносини підприємств транспорту, що виникають у про-цесі перевезення, ґрунтуються на принципах взаємної вигоди, рівної та повної відповідальності.

Транспортні договори поділяються на основні та допоміжні. Основні транс-портні договори опосереднюють головну сферу взаємовідносин транспортних ор-ганізацій та клієнтури (договори про перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, договори буксирування). Допоміжні договори сприяють нормальній організації перевізного процесу (договори на організацію перевезень, експедиції, на експлуатацію під'їзних колій, подачу і забирання вагонів тощо).

Перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти залежно від видів транс-порту, якими вони здійснюються, поділяються на: а) залізничні; б) внутрішніми водними шляхами (річкові); в) морські; г) повітряні; д) автомобільні. Крім того, перевезення у межах територіальної сфери дії однієї транспортної організації (наприклад, Львівської залізниці) вважаються перевезеннями місцевого сполу-чення; перевезення двома чи кількома організаціями одного виду транспорту є перевезеннями у прямому сполученні, а перевезення за єдиним транспортним документом організаціями різних видів транспорту - перевезеннями у прямому змішаному сполученні.

На морському транспорті перевезення та буксирування бувають: а) кабо-тажні - між портами України; б) міжнародні - між іноземними портами.

Кожен із видів транспорту є окремою господарською системою, що взаємодіє з іншими транспортними системами. Крім перелічених, існує ще один вид транс-порту - трубопровідний, який перекачує нафту, газ, воду тощо. Проте відноси-ни, що складаються при транспортуванні цих продуктів трубопроводами, регулю-ються або законодавством про поставки, або законодавством про постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу. Організація, що екс-плуатує трубопровід, водночас є й володільцем продукції, яка перебуває у трубо-проводі.

У ЦК України (статті 908-935) визначено за-гальні норми щодо договорів про перевезення пасажирів і вантажів. Детальніше умови перевезення пасажирів, вантажів і багажу та відповідальність сторін за цими перевезеннями регулюють статути (кодекси) окремих видів транспорту та правила, прийняті у встановленому порядку. Зокрема, на залізничному транс-порті діє Закон України „Про залізничний транспорт” від 4 липня 1996 р., Ста-тут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р., на річковому - Статут внутрішнього водного транспорту СРСР, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 р., на морському