Загальне правило ч. 2 ст. 921 ЦК не підлягає застосу-ванню за наявності спеціальних правил, передбачених законом. Ч.1 ст. 23 Закону „Про залізничний транс-порт” встановлює, що сторони довгострокових договорів перевезень відповідають за неповне або несвоєчасне подан-ня вагонів і контейнерів та за невикористання наданих транс-портних засобів відповідно до Статуту залізниць. Ст. 107 і 108 СЗУ, що встановлюють підстави звільнення від відпо-відальності, дещо конкретизують принцип вини, а інколи виходять за межі принципу вини, але підлягають застосу-ванню, оскільки своє правове підґрунтя мають у ст. 23 Закону „Про залізничний транспорт”.

3.3. Відповідальність перевізника за затримку відправлення пасажира та порушення строку доставки пасажира

до пункту призна-чення

За затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транс-портного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), якщо перевізник не доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка заг-рожувала життю або здоров'ю пасажирів, або інших обста-вин, що не залежали від перевізника.

У разі відмови пасажира від перевезення з причини затримки відправлення транспортного засобу перевізник зо-бов'язаний повернути пасажиру провізну плату. Якщо поїздка пасажира з пункту пересадки не відбула-ся внаслідок запізнення транспортного засобу, який доставив його у цей пункт, перевізник зобов'язаний відшкодувати па-сажирові завдані збитки (ст. 922 ЦК).

На цей час транспортними кодексами і статутами не встановлено штраф за затримку у відправленні транспорт-ного засобу, що перевозить пасажира, та за запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призна-чення. Встановлення договором такої відповідальності на цей час не практикується. Зазначення в ч. 1 ст. 922 ЦК на встановлення такої відповідальності за домовленістю сторін не враховує ту обставину, що договір перевезення пасажи-ра зазвичай є договором приєднання, стандартні форми якого розробляє перевізник, а пасажирові надається тільки мож-ливість приєднатися до договору, умови якого розробив та запропонував для приєднання перевізник.

Зазначення в ч. 1 ст. 922 ЦК на обставини, що звільняють перевізника від відповідальності за порушення, про які йдеться у цій статті, виявляє відсутність належного розуміння цієї проблеми. Звільнення перевізника від відпо-відальності у разі неналежного виконання зобов'язання унас-лідок дії непереборної сили відповідає ст. 614 і 617 ЦК. Інші обставини, що не залежали від перевізника, мають охоплюватись поняттям випадку, деякі пояснення щодо змісту якого даються у ст. 617 ЦК. Що стосується усунен-ня несправності транспортного засобу, то воно відповідно до спеціального правила ч. 1 ст. 922 ЦК звільняє пере-візника від відповідальності за порушення, про які йдеться, незалежно від наявності вини перевізника у виникненні несправності, якщо тільки ця несправність створювала заг-розу життю або здоров'ю пасажирів. Це правило, встанов-лене для того, щоб перевізник не прагнув використовувати несправні транспортні засоби з метою уникнути відпові-дальності за затримку відправлення транспортного засобу та порушення строку доставки пасажирів до пункту при-значення.

Відповідно до ст. 94 Повітряного кодексу перевізник звільняється від відповідальності за прострочення доставки пасажира, якщо прострочення сталося унаслідок несприят-ливих метеорологічних умов. Несприятливим метеорологі-чним умовам притаманна ознака надзвичайності, але озна-ку невідворотності вони мають. Цього достатньо для вис-новку про те, що несприятливі метеорологічні умови є різно-видом непереборної сили, яка виключає відповідальність перевізника за порушення строку доставки пасажира до пункту призначення.

Затримка відправлення транспортного засобу дає пра-во пасажиру відмовитися від перевезення (такі дії мають кваліфікуватися як конклюдентні дії, що свідчать про ви-явлення волі на розірвання договору перевезення) і вимагати повернення провізної плати. Відповідно до п. 14 По-рядку обслуговування громадян залізничним транспортом в таких випадках пасажирові повністю повертаються кошти, сплачені ним під час придбання проїзного докумен-та, в тому числі за послуги, пов'язані з резервуванням місць. Затримання відправлення у рейс автобуса та відмова в зв'язку з цим пасажира від перевезення також є підставою виник-нення обов'язку перевізника повернути пасажирові вартість проїзду, включаючи збір за попередній продаж квитків та автостанційний (автовокзальний) збір (п. 117 Правил на-дання послуг пасажирського автомобільного транспорту). Це передбачає виплату на користь пасажирів дещо більших грошових сум, ніж сума провізної плати.

У разі, коли внаслідок запізнення транспортного засо-бу в пункт призначення, який для пасажира є пунктом пересадки, пересадка не відбулася, на перевізника покла-дається обов'язок відшкодувати пасажирові збитки. Ці збит-ки зазвичай полягають у витратах пасажира на придбання нового квитка (вони відшкодовуються за вирахуванням суми, яка була повернена пасажирові у зв'язку з поверненням квитка, поїздка відповідно до якого не відбулася), на опла-ту вартості проживання у готелі в період очікування нового рейсу тощо.

Ч. 3 ст. 922 ЦК не передбачає відшкодування пасажи-рові моральної шкоди. Але таке відшкодування є можли-вим з урахуванням наступного. По-перше, права пасажира підлягають захисту відповідно до Закону „Про захист прав споживачів”. В контексті цього Закону пасажир придбаває послугу з перевезення для власних побутових потреб. Частина друга ст. 24 цього Закону покладає на суд, що приймає рішення про задоволення вимог споживача, обо-в'язок вирішувати питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це правило і є підставою для відшко-дування перевізником пасажирові моральної шкоди у разі порушення, що передбачене ч. 3 ст. 922 ЦК.

У випадках незбереження багажу (вантажобагажу) пе-ревізник несе відповідальність перед пасажиром (іншою фізичною особою) за правилами про відповідальність за незбереження вантажу. При цьому пасажир (інша фізична особа) має