У разі страхування вантажу, багажу, пошти, яке здійснюється вантажовідправником, страхування пасажира, та отримання у зв'язку з цим страхового відшкодування, розмір відповідальності перевізника за незбереження вантажу, багажу, пошти, встановлений ст. 924 ЦК та спеціальними правилами, не зменшується.

ВИСНОВОК

З вищевикладеного можна зробити висновок, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюєть-ся за договором перевезення.

Підставою для здійснення перевезення вантажів, пасажирів і багажу є укладення договору перевезення, що повинен бути засвідчений відповідним письмовим документом.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевіз-ник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Послуги щодо перевезення надаються як державними так і приватними підприємствами, які виникли практично в усіх галузях транспорту. Єдиним виключенням є залізничний транс-порт, де як і раніше зберігаються державні залізниці.

Договір перевезення вантажу є двостороннім договором, оскільки і перевізник, і відправник мають відповідні права й обов'язки. Крім того, договір перевезення є оплатним (перевіз-ник надає послуги щодо перевезення за певну плату).

Як правило, у більшості випадків, договори перевезення ван-тажу є реальними. Транспортна організація несе обов'язок щодо доставки ввіреного їй вантажу та надання для перевезення транспортного засобу. Однак у ряді випадків договори переве-зення вантажів є консенсуальними. Так, наприклад, договір ка-ботажного морського перевезення є консенсуальним і він вва-жається укладеним з моменту досягнення сторонами угоди по всіх істотних умовах договору.

Частина 2 статті 909 ЦК України передбачає обов'язковість письмової форми договору перевезення вантажу. Договір під-тверджується складанням транспортної накладної, коносамен-та або іншого документа, передбаченого транспортними стату-тами та кодексами.

Перевізники - це транспортні організації, створені у ви-гляді передбачених ЦК юридичних осіб, для яких діяльність по перевезенню вантажів, пасажирів є реалізацією їх правоздат-ності.

Відправником вантажу може бути будь-яка юридична і фі-зична особа з належною право- і дієздатністю.

Предметом договору перевезення є транспортні послуги. Особливість цих послуг полягає в тому, що вони виявляються не в речовій формі, а у формі діяльності.

Істотними умовами перевезення вантажів є: найменуван-ня вантажу, його маса, вага, кількість місць, тара, упакування, особливі властивості, вартість; умови перевезення: швидкість, відстань, пункт призначення, термін доставки, провізна плата. Термін доставки вантажу визначається або за згодою сторін, або відповідно до транспортних статутів (кодексів), правилами перевезення вантажів на тому чи іншому виді транспорту.

За договором перевезення відправник несе обов'язок щодо оплати за перевезення визначеного вантажу. Розрахунки по оплаті послуг перевезення за договором, а також за виконання перевізником інших операцій і послуг, пов'язаних з перевезен-ням, здійснюється відповідно до затверджених у встановлено-му порядку тарифів.

За договором перевезення пасажира одна сторона (перевіз-ник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має пра-во на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.

Договір перевезення пасажира укладається усно (при попе-редньому продажу квитків) або шляхом здійснення конклюдентних дій (подача міського транспорту до зупинки, посадка пасажира). Доказом укладення договору є пасажирський кви-ток. Однак його не можна розглядати як письмову форму дого-вору, оскільки він не підписується сторонами.

Використана література:

Нормативно-правові акти:

Конституція України від 28 червня 1996 року;

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року;

Кодекс торговельного мореплавства України, затв. Вер-ховною Радою України 09.12.1994 р.;

Повітряний кодекс України, затв.Верховною Радою України 04.05.1993 р.;

Закон України „Про транспорт” від 10.11.1994;

Закон України „Про автомобільний транспорт” від 5.04.2001 р.;

Закон України „Про залізничний транспорт” від 04.07.1996;

Ста-тут залізниць України, затв. пост. Кабінету Міністрів України 06.04.1998 р.;

Статут внутрішнього водного транспорту СРСР, затв. пост. Ради Міністрів СРСР від 15.10.1955 р.;

Статут автомобільного транс-порту УРСР, затв. пост. Ради Міністрів УРСР 27.06.1969 р.

Підручники:

10. О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова Цивільне право України, -К:, „Юрінком Інтер”, 1999;

11. О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова Цивільне право України, -К:, „Юрінком Інтер”, 2002;

12. В.І. В.І. Борисова, І.В. Спасибо-Фатеєва, В.Л.Яроцький, Цивільне право України, загальна частина, -К: Юрінком Інтер, 2004;

13. Я.М.Шевченко, Цивільне право України, загальна частина, -К:, 2003;

14. М.І.Панченко, Цивільне право України, -К:, „Знання”, 2005;

15. Н.А.Саниахметова, Е.О. Харитонов, Цивільне право України, -Х:, „Одіссей”, 2005;

16. Є.О. Харитонов, А.І.Дрішлюк, Цивільне та сімейне право України, -Х:, „Одіссей”, 1999;

17. А.Г.Ярема,В.Я.Карабань, Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України. –К:, „А.С.К.”, 2006.