1.4. Договори морського перевезення вантажу, пасажира і морського буксирування

Ці договори володіють значною специфікою.

Договір морського перевезення вантажу - це договір, по якому перевізник або фрахтувальник зобов'язується перевезти ввірений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену платню (фрахт) (ст. 133 Кодексу торгового мореплавання України).

Фрахтувальником і фрахтувальником признаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер).

Договір морського перевезення повинен бути укладений у письмовій формі.

Документами, підтверджуючими наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є:

- рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень;

- коносамент - якщо договір не передбачає вказаної умови;

- інші письмові докази.

Правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом. Умови договору морського перевезення, що не викладені в коносаменті, обов'язкові для одержувача, якщо в коносаменті зроблене посилання на документ, в якому вони висловлені.

Після прийому вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов'язані видати відправнику коносамент, який є доказом прийому перевізником вантажу, вказаного в коносаменті.

Згідно ст.176 Кодексу торгового мореплавання (КТМ) України перевізник відповідає за втрату, недостачу і пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, недостача або пошкодження відбулися не з його вини, зокрема, внаслідок:

- дії непереборної сили;

- виникнення небезпеки і випадковостей на морі і інших судноплавних водах;

- пожежі, що виникла не з вини перевізника;

- порятунку людей, судів, вантажів;

- дій або розпоряджень властей (затримання, арешт, карантин і т.п.);

- військових дій, терористичних актів, народних хвилювань;

- страйків або інших обставин, що викликали припинення або обмеження роботи повністю або частково;

- дій по запобіганню забрудненню оточуючої природного середовища і ін.

Це специфічні обставини, що діють при морському перевезенні.

Відповідальність перевізника виникає з моменту прийому вантажу до перевезення і закінчується у момент його видачі.

У морському перевезенні уживається поняття „навігаційна помилка” (ст. 177 КТМ): перевізник не відповідає за втрату, недостачу або пошкодження вантажу, якщо доведе, що вони відбулися внаслідок дій або упущень капітана, інших осіб екіпажа судна і лоцмана в судноводінні або управлінні судном.

Що ж до „комерційної помилки”, то за втрату, недостачу або пошкодження вантажу, викликаних діями або упущеннями названих осіб при завантаженні, розміщенні, вивантаженні або здачі вантажу, перевізник несе відповідальність згідно правилам ст. 176 КТМ.

У морському законодавстві також уживаються специфічні поняття „загальна аварія” і „приватна аварія”.

Загальною аварією визнаються збитки, понесені внаслідок зроблених навмисно і розумно надзвичайних витрат або пожертвувань в цілях порятунку судна, фрахту і вантажу, що перевозиться на судні, від загальної для них небезпеки.

Ознаки загальної аварії:

- наявність загальної небезпеки для судна, вантажу і фрахту;

- навмисність дій, що скоєні для порятунку судна, вантажу і фрахту;

- надзвичайність витрат і пожертвувань (вони не повинні бути пов'язані із звичними небезпеками на морі);

- розумність витрат і пожертвувань.

Законодавство не встановлює вичерпного переліку випадків, що підпадають під ознаки загальної аварії, тому не можна передбачити всі можливі випадки. Ст. 279 КТМ називає найтиповіші обставини, при яких збитки підпадають під ознаки загальної аварії, зокрема:

- збитки, викликані викиданням за борт вантажу або приладдя судна, а також збитки від пошкодження судна або вантажу при вживанні заходів для загального порятунку, зокрема, внаслідок проникнення води в трюми;

- збитки, заподіяні судну або вантажу при гасінні пожежі на судні, включаючи збитки від зробленого з цією метою:

- затоплення судна, що горить;

- збитки, заподіяні навмисною посадкою судна на мілину і зняттям такого судна з мілини;

- витрати, що проведені в цілях отримання допомоги як по договору про порятунок, так і без нього, в тій мірі, в якій рятувальні операції здійснювалися в цілях запобігання небезпеці для судна, фрахту і вантажу;

- збитки від забруднення навколишнього природного середовища, що виникли внаслідок загальної аварії.

До загальної аварії також відносяться або прирівнюються:

- витрати, викликані вимушеним заходом судна в місце притулку або поверненням в порт відправлення внаслідок нещасного випадку або якої-небудь іншої надзвичайної обставини, якщо викликала необхідність такого заходу або повернення ради загальної безпеки;

- витрати, пов'язані з виходом судна з первинним вантажем або його частиною з місця притулку або з порту відправлення, куди воно було вимушене повернутися;

- витрати на заробітну платню і утримання екіпажу судна, на паливо і предмети постачання, що проведені у зв'язку з продовженням даного рейсу у зв'язку із заходом судна в місце притулку або повернення його в порт відправлення за названими обставинами.

Загальна аварія розподіляється між судном, фрахтом і вантажем пропорційно їх вартості. Загальна аварія розподіляється у вказаному порядку і у тому випадку, коли небезпека, що викликала надзвичайні витрати або пожертвування, виникла з вини особи, що має майновий інтерес відносно судна, фрахту або вантажу. Проте такий розподіл не позбавляє інших учасників загальної аварії права на стягнення з відповідальної особи збитків, що зазнають, рівно як не позбавляє цю особу можливих засобів захисту.

Збитки, що не підпадають під дію ст.ст. 277, 279, 280 КТМ, визнаються приватною (незагальною) аварією.

Не визнаються загальною аварією навіть за наявності ознак, вказаних в ст.277 КТМ:

- вартість викинутого за борт вантажу, що самозайнявся і вантажу, що перевозився на судні в невідповідності з правилами і звичаями торгового мореплавання;

- збитки, заподіяні (будь-яким чином) при гасінні пожару на борту судна, унаслідок дії диму або зігрівання;

-