Оцінюючи у цілому види транспортно-експедиційних послуг, їх обсяг, різноманіття, слід зазначити, що на сьогодні транспортно-екс-педиційна діяльність визнається частиною більш комплексного яви-ща - транспортної логістики та є однією з її визначальних функцій. В свою чергу, поняттям логістики (від анг. logistics - організація по-ставки, операції) охоплюється весь комплекс дій з планування, кон-тролю, управління транспортуванням, складським зберіганням та вчиненням інших дій, що пов'язані з рухом сировини, матеріалів, продукції, товарів та інформації. Тобто, стверджувати про існування вичерпного переліку послуг, які може надавати експедитор, з ураху-ванням підвищення ролі самої транспортно-експедиційної діяльності у ринковій економіці не можливо.

Аналіз положень ст. 929 ЦК дає можливість дійти висновку, що транспортно-експедиційні послуги класифікуються на основні та до-даткові. До основних, тобто таких послуг, без яких існування будь-якого договору з транспортного експедирування не можливе, нале-жать: організація перевезення вантажу транспортом і за маршрутом вибраним експедитором або клієнтом, укладення договорів переве-зення, забезпечення відправки і одержання вантажу. Усім же іншим послугам притаманний додатковий (факультативний) характер і на-даються вони за погодженням сторін.

У визначенні предмета договору транспортного експедирування дискусійним залишається питання щодо включення до нього експе-диційних послуг, що безпосередньо не пов'язані з перевезенням ван-тажу, наприклад, послуг, пов'язаних з діяльністю організацій зв'язку. Уявляється, що достатньо обґрунтованою є позиція, яка не зараховує діяльність організацій зв'язку до транспортно-експедиційного обслу-говування, а визнає його самостійним видом підприємницької діяль-ності, під час якої, відповідно, використовується самостійний вид до-говору.

Ціна у договорі транспортного експедирування є договірною, тоб-то визначається за домовленістю сторін, якщо розмір плати за надан-ня транспортно-експедиційних послуг (певних видів, у певних сфе-рах, тощо) не встановлено законом (ст. 931 ЦК). У випадку коли розмір плати не визначено сторонами або не встановлено законом, клієнт зобов'язаний виплатити експедитору розумну плату. Останнє положення спеціальної норми ЦК цілком відповідає положенням ч. 4 ст. 632 ЦК, відповідно до якої, якщо у договорі ціна не встановлена і не може бути визначена на підставі його умов, вона визначається, ви-ходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні послуги на мо-мент укладення договору. В свою чергу, поняття „звичайної ціни” та „розумної плати” у своєму тлумаченні мають близький зміст.

Частина 1 ст. 930 ЦК містить вимоги щодо письмової форми до-говору транспортного експедирування. Вимоги до письмової фор-ми правочину (ст. 207 ЦК), можливого нотаріального посвідчення (ст. 209 ЦК) та правових наслідків недодержання вимог щодо пи-сьмової форми правочину (ст. 218 ЦК) регламентуються загальними положеннями цивільного законодавства.

На підставі аналізу положень гл. 65 ЦК можливо констатувати на-явність наступних головних обов'язків сторін. Експедитор, відпо-відно до загальних умов виконання зобов'язань (гл. 48 ЦК), зобов'я-заний належним чином надати визначені у предметі договору транспортно-експедиційні послуги. В свою чергу, клієнт зобов'яза-ний сплатити контрагенту визначену договором, встановлену законом або розумну плату за надані послуги, а у випадку, коли для вико-нання експедитором своїх обов'язків йому необхідна довіреність, то згідно з ч. 2 ст. 930 ЦК клієнт зобов'язаний видати експедитору таку довіреність. Зазначеним обов'язкам сторін відповідно кореспонду-ють права клієнта на отримання послуги та експедитора на отриман-ня плати та видачу йому довіреності.

Статтею 933 ЦК додатково закріплюється перелік взаємообумовлених обов'язків сторін, що стосуються механізму надання, перевір-ки та використання документів та інформації, які пов'язані з ванта-жем та самою можливістю надання транспортно-експедиційних послуг. Ці документи та інша інформація повинні стосуватися влас-тивостей вантажу, умов його перевезення, а також містити іншу ін-формацію, необхідну для виконання експедитором своїх договірних обов'язків.

Первинний обов'язок з надання вищезазначених документів та ін-формації покладено на клієнта. Проте при цьому слід звернути увагу на ту обставину, що відповідно до укладеного між сторонами догово-ру транспортного експедирування, отримання, підготовка й складан-ня певних документів та отримання інформації може бути включено до переліку послуг, які надає експедитор. Логічним висновком з чого буде констатація відсутності обов'язку клієнта надавати експедитору документи та інформацію, які повинен отримати, підготувати та скласти відповідно до умов договору саме останній.

Недотримання клієнтом обов'язку з надання необхідних докумен-тів та інформації або надання цих документів та інформації з недо-ліками чи у неповному обсязі не має наслідком прострочення креди-тора, оскільки згідно з ч. 2 ст. 933 ЦК подібні дії (бездіяльність) клієнта покладає вже на експедитора обов'язки, по-перше, з повідом-лення клієнта про виявленні недоліки одержаних документів та ін-формації й пред'явлення до нього ж вимог з надання необхідної до-даткової інформації. При цьому, уявляється, що належне виконання експедитором своїх зазначених вище обов'язків буде лише у тому ви-падку, коли він прямо зазначить на тих частинах отриманої інфор-мації, які містять недоліки та чітко визначить ту інформацію, яку, на його погляд, необхідно додатково надати клієнту. Тільки після вико-нання експедитором своїх обов'язків можливо стверджувати про ви-никнення прострочення кредитора (ст. 613 ЦК) та можливість ре-алізації експедитором прав, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 933 ЦК.

Звертаючи увагу на права сторін, слід відзначити, що безпосеред-ньо у тексті гл. 65 ЦК закріплено лише основне право клієнта - право вимоги належного надання обумовлених договором транспортно-ек-спедиційних послуг. Внаслідок чого можливо спрогнозувати, що конкретизація цього права та закріплення за клієнтом інших прав, має відбуватися з врахуванням положень договору та іншого законо-давства.

Більше уваги приділено правам експедитора, оскільки, окрім вищезазначених головних його прав на отримання плати за надані по-слуги та видачу йому довіреності, ЦК прямо зазначає ще на двох його правах. По-перше, відповідно до